Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. ( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Порядок реєстрації громадян як безробітних визначається Радою Міністрів Української РСР за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України.
Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;
в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою перереєстрацією;
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
( Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
Порядок реєстрації громадян як безробітних визначається Кабінетом Міністрів України. ( Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )