1. Молоді громадяни незалежно від раси, статі, віросповідання, національності і соціального становища, рівня доходів мають право на гарантоване одержання необхідного мінімуму соціальних послуг, передбачених частиною 2 статті 1 цього Закону.
Державою встановлюється система соціальних норм і нормативів, які закріплюють гарантований рівень одержання молодими громадянами зазначених соціальних послуг.
2. Права молодих громадян, передбачені цією статтею, гарантуються державою, а в разі порушення - захист їхніх прав здійснюється у встановленому законом порядку.
3. Державні, громадські органи і посадові особи не мають права приймати рішення і провадити інші дії, які спричинюються до зниження обсягу соціальних послуг, що надаються молодим громадянам, а так само погіршення їхньої якості порівняно з гарантованим рівнем.
Неправомірні дії і рішення державних та громадських органів, посадових осіб може бути оскаржено в суд відповідно до чинного законодавства. Скаргу може бути подано громадянином, права якого порушено, його представником, а також представником молодіжної організації або органу державної служби у справах молоді.
4. Держава подає необхідну фінансову та іншу матеріальну допомогу громадським та іншим об'єднанням і організаціям, які провадять діяльність щодо забезпечення молоді соціальними послугами, встановлює пільговий правовий режим їхньої діяльності, а також, використовуючи методи державного економічного регулювання, стимулює інвестиції у створення умов для соціального становлення і розвитку молоді.