1. Облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється з метою оцінювання потреб внутрішньо переміщених осіб, ступеня їх задоволення та інтеграції за місцем проживання, а також з метою надання всебічної системної підтримки з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, ефективного планування державної політики та розроблення місцевих програм щодо внутрішнього переміщення.
Взяття на облік та зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи є адміністративними актами у розумінні Закону України "Про адміністративну процедуру".
2. Облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Місце проживання внутрішньо переміщеної особи не може бути у населеному пункті, дату завершення тимчасової окупації якого не визначено.
3. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є факт її переміщення з території, на якій виникли обставини, за яких така особа була змушена покинути своє місце проживання та перемістилася у межах території України внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини або надзвичайних ситуацій.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, розміщених на офіційних вебсайтах зазначених організацій та установ, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами або судом прийняті відповідні рішення.
4. Особи, які здобували формальну освіту (на всіх рівнях) або проходили військову службу (крім військової служби за призовом осіб офіцерського складу та базової військової служби), мають право на взяття на облік як внутрішньо переміщені особи у разі, якщо в населеному пункті, з якого вони виїхали для здобуття такої освіти або проходження військової служби, виникли обставини, передбачені частиною третьою цієї статті, і повернення до такого населеного пункту є неможливим з міркувань безпеки або суперечить принципу безпечного, добровільного та гідного повернення, передбаченому цим Законом.
5. Дитина, яка народилася у батьків, обидва чи один з яких є внутрішньо переміщеною особою, після переміщення батьків чи одного з них не вважається внутрішньо переміщеною особою в розумінні цього Закону. Держава забезпечує підтримку внутрішньо переміщених осіб з урахуванням факту народження дитини (дітей) після внутрішнього переміщення таких осіб.
6. Факт проживання особи на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, підтверджується інформацією про адресу задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) такої особи. У разі відсутності документа, що підтверджує адресу задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, або якщо покинуте місце проживання не збігається з адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), або якщо адреса задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) відсутня, факт проживання (перебування) такої особи може бути підтверджений іншими документами та/або відомостями в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Факт проживання на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, не потребує повторного підтвердження для осіб, які вже були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, та підтверджується відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
7. Підставами для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи є:
1) відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, передбачених частиною третьою цієї статті;
2) наявність в органів державної влади доказів, що підтверджують подання особою завідомо неправдивих відомостей, які є підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
3) відсутність підтвердження факту проживання особи на території, з якої здійснено внутрішнє переміщення;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо внутрішньо переміщеної особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого розділом I "Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України" Особливої частини або статтею 436 - 2 Кримінального кодексу України.
8. Особа має право повторно звернутися із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу, якщо у неї з’явилися підстави, передбачені частиною третьою цієї статті, або усунуті підстави для відмови у взятті на облік, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у взятті на облік в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду.
9. Порядок обліку внутрішньо переміщених осіб встановлюється Кабінетом Міністрів України.