1. Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують:
1) прийом громадян та надання їм безоплатної первинної правничої допомоги з питання взяття на облік внутрішньо переміщених осіб;
2) здійснення обліку внутрішньо переміщених осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
3) проведення моніторингу та оцінювання потреб внутрішньо переміщених осіб і ступеня їх задоволення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
4) надання інформації внутрішньо переміщеним особам про наявні місця і умови для їх тимчасового проживання з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних та фізичних осіб, про стан інфраструктури, довкілля у таких місцях;
5) надання допомоги за клопотанням внутрішньо переміщеної особи у переміщенні її рухомого майна під час залишення особою місця проживання на території, де виникли обставини, передбачені частиною третьою статті 6 цього Закону, та під час повернення до покинутого місця проживання;
6) умови для здобуття дітьми внутрішньо переміщених осіб дошкільної, повної загальної середньої освіти у закладах освіти, які перебувають в їх підпорядкуванні;
7) координацію та сприяння у наданні гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам;
8) здійснення соціального захисту внутрішньо переміщених дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа, сімей, в яких виховуються такі діти, соціального супроводу таких сімей і дітей;
9) здійснення повноважень органу опіки та піклування стосовно облікованих на їх території внутрішньо переміщених дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які залишилися без батьківського піклування;
10) прийняття рішень про забезпечення функціонування внутрішньо переміщених прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, малих групових будинків, сімей з дітьми, над якими встановлено опіку чи піклування, до яких діти влаштовані згідно з рішеннями районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських чи районних у містах рад тих адміністративно-територіальних одиниць, з яких здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, передбаченими частиною третьою статті 6 цього Закону;
11) надання житла дитячим будинкам сімейного типу, малим груповим будинкам, переміщеним з території, де виникли обставини, передбачені частиною третьою статті 6 цього Закону;
12) організацію роботи з виявлення дітей, переміщених без супроводу батьків, інших законних представників, здійснення заходів щодо встановлення особи дитини, пошуку її батьків, влаштування таких дітей у сім’ї родичів, патронатних вихователів, до закладів соціального захисту дітей з урахуванням потреб дитини;
13) влаштування осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які проживали в стаціонарних інтернатних установах та закладах на території, де виникли обставини, передбачені частиною третьою статті 6 цього Закону (або які за результатами оцінювання їхніх потреб внаслідок внутрішнього переміщення потребують влаштування у відповідні установи та заклади), у відповідні установи та заклади, що діють на території адміністративно-територіальної одиниці, або надання їм соціальних послуг денного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання, кризового та екстреного втручання тощо;
14) облаштування та проведення моніторингу місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
15) створення консультативно-дорадчих органів з питань захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб;
16) виконання державних і регіональних програм з питань внутрішньо переміщених осіб;
17) сприяння в пошуку роботи та працевлаштуванні незайнятих внутрішньо переміщених осіб, а також вжиття інших заходів із сприяння їхньої зайнятості.