1. Основними джерелами загроз хімічній безпеці є:
1) використання у промисловості технологій, що не забезпечують належний рівень хімічної безпеки;
2) низький рівень обізнаності персоналу та населення щодо небезпеки, яку становлять хімічні речовини, та відповідних заходів щодо забезпечення хімічної безпеки;
3) порушення вимог до інформаційного супроводу хімічної продукції;
4) забруднені небезпечними хімічними речовинами або хімічною продукцією території (ділянки);
5) розроблення, виробництво, імпорт та використання нових хімічних речовин, щодо яких не проведено оцінки ризиків;
6) обіг продукції, що містить особливо небезпечні хімічні речовини, отруйні хімічні речовини, з порушенням законодавства;
7) накопичення небезпечних хімічних речовин, а також не придатних та заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів;
8) неналежне управління небезпечними відходами, що утворюються під час виробництва або використання хімічної продукції;
9) відсутність використання передового світового досвіду у сфері управління небезпечними відходами та відновлення забрудненого хімічними речовинами довкілля;
10) відсутність захисту цільових об’єктів від несанкціонованого доступу та технологічного тероризму;
11) можливість імпорту, створення або застосування хімічної зброї;
12) наявність хімічної зброї, затопленої у Чорному морі за часів колишнього СРСР;
13) наявність хімічних речовин, розміщених на території України без умов належного зберігання з часів колишнього СРСР;
14) здійснення бойових дій на території України внаслідок збройної агресії російської федерації.
2. Організацію заходів з виявлення джерел загроз хімічній безпеці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.
3. Порядок виявлення джерел загроз хімічній безпеці встановлюється Кабінетом Міністрів України.