Таким чином, ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), ні ГПК України ( 1798-12 ) не передбачено, що господарський суд має право у процесі судових процедур, встановлених ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розглядати та виносити ухвали з питань встановлення права власності на об'єкти нерухомого майна, які належать боржникові.
Як вбачається з копій документів, поданих до касаційної скарги, а саме 24.06.98 р., між ВАТ "Облагропостач" та фермерським господарством "Весна" був укладений договір оренди складського приміщення.
Згідно договору, строк договору оренди становить десять років, тобто до 24.06.2008 року. На виконання договору оренди ВАТ "Облагропостач" передав, а ФГ "Весна" прийняло склад П ніжній - площею 650 кв. м вартістю 85404,75 грн., блок підсобних приміщень - площею 300 кв. м вартістю 1347 грн., приміщень контори - площею 225 кв. м, вартістю 4072,31 грн., асфальтна площадка - площею 2400 кв. м вартістю - 34867,72 грн. Стан об'єктів, що передавались, визначені сторонами у договорі як задовільний. Факт передачі підтверджується актом прийому-передачі від 24.06.98 р.
17.11.98 р. сторони уклали доповнення до вищезазначеного договору оренди. Цим доповненням сторони врегулювали свої правовідносини щодо здійснення ФГ "Весна" поліпшень, реконструкції та модернізації орендованих приміщень, погодили кошторис витрат. Протягом листопада 1998 р. - червня 2002 р. ФГ "Весна" здійснювала роботи, пов'язані з поліпшенням, модернізацією та переоснащенням орендованого майна.
ФГ "Весна" подало зустрічний позов до ВАТ "Облагропостач" по справі N 4/374-ПД про визнання права власності на частину об'єктів, які були передані за договором оренди. Засідання по справі N 4/374-ПД було призначено на 16.11.2004 р. Ухвалою по справі N 4/374-ПД розгляд справи був відкладений на 30.11.2004 р. У судовому засіданні 30.11.2004 р. ВАТ "Облагропостач" долучив до матеріалів справи оскаржувану ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.11.2004 р. по справі N 6/44-Б про визнання за останнім права власності на нерухоме майно.
Отже, вирішуючи питання щодо права власності на спірне майно, господарський суд не дослідив, чи визнано право власності на спірне майно за ФГ "Весна" по справі N 4/374-ПД.
Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.11.2004 р. у справі N 6/44-Б необхідно скасувати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Весна" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.11.2004 р. у справі N 6/44-Б задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.11.2004 р. у справі N 6/44-Б скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.