ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2004 Справа N 7/1556
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Полонському районі
на постанову від 04.11.03 Житомирського апеляційного господарського суду
у справі N 7/1556 господарського суду Хмельницької області
за позовом ДПІ у Полонському районі
до ПП Сапіги Н.С.
до ТОВ "Люксем"
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились
відповідача - не з'явились
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Крамар С.І.) від 14.04.03 позов задоволено, визнано недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) укладену між відповідачами усну угоду купівлі-продажу продукції (запчастини автомобілів).
Постановою колегії суддів Житомирського апеляційного господарського суду у складі: Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К., Горшкової Н.Ф. від 04.11.03 рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.
ДПІ у Полонському районі звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального права, а саме ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), зокрема щодо неправильної оцінки доказів по справі, а тому просить її скасувати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Полонському районі на постанову Житомирського апеляційного господарського суду, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права відзначає наступне.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що за період з 08.12.2000 р. по 30.06.2002 р. ДПІ у Полонському районі було проведено планову документальну перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства підприємцем Сапігою Н.С., про що складено акт N 49/17-00 від 28.10.2002 р. Перевіркою було встановлено, що підприємець Сапіга Н.С. уклала з ТОВ "Люксем" усну угоду купівлі-продажу продукції (запчастини до автомобілів). ТОВ "Люксем" виписало податкову накладну N 127 від 03.05.2002 р. на суму 427,44 грн. та продало Сапізі Н.С. автозапчастини на суму 427,44 грн. В свою чергу Сапіга Н.С. розрахувалась за отриману продукцію шляхом внесення готівки в касу ТОВ "Люксем".
ДПІ у Полонському районі було зроблено запит до ДПІ у Солом'янському район м. Києва про проведення зустрічної перевірки ТОВ "Люксем" на предмет включення ним до податкового зобов'язання податку на додану вартість за вищезазначеною угодою та сплати податку до бюджету. Листом N 9165/7/15-201 від 17.12.2002 р. ДПІ у Солом'янському район м. Києва повідомила, що ТОВ "Люксем", м. Київ, яке стоїть на обліку з 12.02.2002 р. N 2931, індивідуальний податковий номер 318611926589, код 31861199, декларацій з ПДВ не подає з березня 2002 року.
В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом про визнання на підставі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) недійсною усної угоди щодо купівлі-продажу продукції та стягнення з першого відповідача (Сапіги Н.С.) в доход державного бюджету 427,44 грн., одержаних за угодою.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди, суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Апеляційний господарський суд встановив, що умисел ТОВ "Люксем" на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства належними доказами не доведений.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого Господарського суду України, ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у Полонському районі залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.03 у справі N 7/1556 залишити без змін.