ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 19/615пд
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М. Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу МКП "Маріупольтепломережа"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року
у справі за позовом МКП "Маріупольтепломережа"
до ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
у жовтні 2002 року МКП "Маріупольтепломережа" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ "АЗОВ" в якому посилаючись на неправомірність здійснення розрахунків векселями просило визнати недійсним додаткову угоду N 2 до договору N 8 - Е - 98 від 20.11.1998 року та акти приймання векселів N 663343389215146 на суму 375 тис. грн. і N 66334389215150 на суму 836162,1 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2003 року позов щодо недійсності передачі векселів задоволено. У решті позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року рішення суду першої інстанції щодо недійсності передачі векселів змінено і у позові у цій частини відмовлено. У решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову оцінку апеляційним судом обставин справи і просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 20.11.1998 року сторони уклали договір N 8 - Е - 98, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити розрахунки з позивачем за надані комунальні послуги його робітникам на суму 224611,44 грн.
Додатковою угодою N 1 від 23.11.1998 року до договору сторони збільшили обсяг взаємних зобов'язань до 3024611,44 грн.
Спору щодо цих угод та розрахунків векселями на цю суму не має.
Додатковою угодою N 2 сума боргових зобов'язань відповідача збільшена до 4324611,44 грн. і розрахунок здійснено ним векселями N 663343389215146 та N 66334389215150 на загальну суму 1211162 грн., які були прийняті позивачем згідно актів N 237/К59 - 45, N 237/К59 - 46.
Як додаткова угоди N 2, так і акти приймання - передачі векселів підписані повноважними представниками позивача, векселі використані ним для здійснення розрахунків з третіми особами, їх вартість стягнена з нього на користь відповідача рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2002 року, а тому за таких обставин апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що наведені позивачем мотиви, щодо недійсності вчинених дій з векселями з посиланням на відсутність заборгованості і підписання додаткової угоди неуповноваженою особою відповідача не свідчать про недійсність вчиненого, правильно відмовив у задоволенні позову і підстав для скасування судового рішення з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2004 року, - без змін.