ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2005 Справа N 323/19-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Сквирський комбінат хлібопродуктів", м. Сквира, на ухвалу від 24.11.2004 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 323/19-04 господарського суду Київської області за позовом Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції до: 1. ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів"; 2. Малого приватного підприємства "Равелін", м. Біла Церква, про визнання угоди недійсною та стягнення 71654,70 грн. в судовому засіданні; взяли участь представники: від позивача: не з'явились від відповідача-1: Тюрін А.В. (довіреність від 10.11.2004 р. N 554), від відповідача-2: не з'явились, ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Самусенко С.С., Шевченко В.Ю.) від 24.11.2004 року по справі N 323/19-04 повернуто апеляційну скаргу ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Київської області від 01.11.2004 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ).
В касаційній скарзі ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року повністю і передати справу на розгляд Київському міжобласному апеляційному господарському суду, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, а саме: п. 3 ч. 1 ст. 97, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), підпункту "г" п. 1, п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ).
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач та відповідач-2 не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши правильність застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції апеляційна скарга відповідача-1 була повернута на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) з тих мотивів, що скаржником до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Так, судом зазначено, що Сквирською міжрайонною державною податковою інспекцією було заявлено дві позовні вимоги, а саме, про визнання недійсною угоди та про стягнення 71654,70 грн.
Відповідно до ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ), зокрема, підпунктом "г" пункту 1 статті 3, визначено, що за подання апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами в доход державного бюджету України сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду в першій інстанції; а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Виходячи із вищенаведеної норми Декрету ( 7-93 ), суд зробив висновок, що державне мито за розгляд справи про визнання недійсною угоди та стягнення 71654,70 грн., у разі подання особою, що не звільнена від сплати мита, повинно бути сплачено відповідно 85 грн. та 716,55 грн., а відтак за подання апеляційної скарги - 42,50 грн. та 307,78 грн.
Як вбачається із доданого до апеляційної скарги платіжного доручення N 2121 від 10.11.2004 року, заявником за подання апеляційної скарги сплачено лише 42,50 грн. державного мита.
Колегія суддів відзначає, що позов у даній справі заявлений щодо визнання угоди недійсною із одночасним проханням застосувати наслідки у вигляді односторонньої реституції, отже він має виключно майновий характер із сплатою державного мита за подання касаційної скарги в сумі 307,78 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Тому, відповідачем-1 державне мито сплачено не у встановленому розмірі, оскільки недоплачено 265,28 грн. (307,78 грн. - 42,50 грн. = 265,28 грн.).
За таких обставин оскаржувана ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду є законною і не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" від 20.12.2004 року N 554-01 на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року у справі N 323/19-04 залишити без задоволення, а ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року у справі N 323/19-04 - без змін.