За правилами цієї статті ( 2343-12 ) справа про банкрутство боржника порушується у випадку, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з тим, що власником боржника вже прийнято рішення про його ліквідацію, у вказаній процедурі банкрутства відсутні процедури розпорядження майном боржника і санації та господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, одразу визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора згідно з ч. 2 ст. 51 Закону ( 2343-12 ).
Отже, у справі про банкрутство за ст. 51 Закону ( 2343-12 ) не має поточних кредиторів, оскільки у справі відсутні процедури розпорядження майном та санації, а після визнання боржника, який ліквідується, банкрутом у нього не може виникати нових зобов'язань в силу ст. 23 Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону ( 2343-12 ) кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Вказані приписи розповсюджуються і на кредиторів банкрута - органи державної податкової служби.
У зв'язку з чим, зазначені органи зобов'язані у встановлений строк провести перевірку платника податків, який ліквідується в порядку ст. 51 Закону ( 2343-12 ), та заявити свої грошові вимоги у справі.
Правові наслідки закінчення встановленого Законом ( 2343-12 ) строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника визначені положеннями ч. 5 ст. 31 Закону.
Враховуючи наведене, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині визнання ДПІ у м. Рівне кредитором боржника не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню та справа в цій частині - направлення на новий розгляд до суду першої інстанції.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання ТОВ "Рівнемедпрепарат" кредитором боржника.
Грошові вимоги вказаного кредитора на суму 32 691,91 грн. ґрунтуються на рішенні господарського суду Рівненської області від 21.04.2004 р. у справі N 5р/54-М-01.
Положення ч. 3 ст. 51 Закону ( 2343-12 ) встановлюють право кредиторів на заявлення своїх претензій до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Втім, подання заяви з грошовими вимогами до боржника до публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах не є обставинами з якими Закон пов'язує настання правових наслідків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 31 Закону ( 2343-12 ).
Отже, доводи касаційної скарги ліквідатора банкрута в цій частині не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання ТОВ "Рівнемедпрепарат" кредитором боржника підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Гастроном центральний" Шиліна Л.М. задоволено частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.09.2006 р. у справі N 9/41 в частині визнання ДПІ у м. Рівне кредитором боржника на суму 142342,18 грн. скасувати.
3. Справу N 9/41 в частині розгляду грошових вимог ДПІ у м. Рівне до боржника на суму 142342,18 грн. передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
4. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.09.2006 р. у справі N 9/41 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді О.В.Яценко Л.Й.Катеринчук