ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
08.09.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К-ої М.В. до Х-ко І.М., Т-ш О.С., Л-ого Р.Д., ТОВ "Е.", управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради про визнання рішення зборів учасників ТОВ "Е." і протоколу N * від 22.05.97, установчої угоди від 04.06.97 недійсними та скасування державної реєстрації змін і доповнень до статуту ТОВ "Е." від 11.06.97, запис N **, ВСТАНОВИЛА:
20.11.2002 К-а М. В. звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29.11.95 у Львові зареєстровано статут ТОВ "Е.", а 11.06.97 проведена реєстрація змін та доповнень до його статуту зі зменшенням часток учасників: Х-ко І.М. із 70 до 55%; Т-ш О.С., Г-ої Л.В. і К-ої М.В. з 10 до 5% та визначенням новому учаснику, Л-ому Р.Д., 30%.
04.06.97 зазначені особи підписали установчу угоду учасників товариства, але ця угода суперечить вимогам Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), оскільки в ній, як це вимагається від установчих документів, відсутні відомості про найменування та місцезнаходження, порядок утворення статутного фонду, розподілу прибутків та збитків, склад та компетенція органів товариства, порядок прийняття ними рішень, порядок ліквідації та реорганізації тощо.
Крім того, нотаріусом посвідчена тільки ця угода, але не вчинено такої нотаріальної дії, як посвідчення підписів учасників.
Оскільки ця угода явилася підставою для внесення змін та доповнень до статуту, то вона є недійсною, а реєстрація змін та доповнень підлягає скасуванню як незаконна.
У додатковій позовній заяві від 17.12.2002 К-а М.В., посилаючись на те, що зміни та доповнення до статуту проведені на підставі зборів учасників від 22.05.97 (протокол N *), які не відбувалися, їх проведення не готувалося відповідно до ст. ст. 60, 61 Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), що збори не були повноважними та що Х-ко І. М. як директор товариства не могла бути головою зборів, просила визнати рішення та протокол зборів від 22.05.97 недійсними.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2002, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.04.2003, позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсними: рішення та протокол загальних зборів учасників ТОВ "Е." від 22.05.97 й установчу угоду учасників ТОВ "Е." від 04.06.97.
Скасовано державну реєстрацію змін та доповнень до статуту ТОВ "Е.", запис N ** від 11.06.97; зобов'язано управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради провести відповідні зміни в реєстраційну справу ТОВ "Е.".
У касаційній скарзі Л-ий Р.Д. просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права; порушення права осіб, які не залучені до участі в справі; неповно з'ясовані обставини справи.
Палата вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 4 ЦПК ( 1501-06 ) усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ), спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд прийняв позовні заяви К-ої М.В. без зазначення в них, яке право чи інтерес порушено, і, не з'ясувавши цього при розгляді справи, задовольнив позовні вимоги.
Зазначення в рішенні суду мотивів звернення позивачки до суду - порушення установчою угодою її законних прав та інтересів - не ґрунтується на матеріалах справи.
При розгляді справи позивачка К-а М.В., відповідачка Т-ш О.С. пояснили, що уклали та підписали договір 04.06.97 під впливом відповідача Л-ото Р.Д., який обіцяв роботу й успіх підприємства.
При цьому позивачка пояснила, що після укладення угоди в неї в зв'язку з цим стався гіпертонічний криз, а Т-ш О.С. пояснила, що в 1997 році була проти підписання угоди.
Суд на ці обставини уваги не звернув та не з'ясував, чому К-а М.В. не оспорила угоду протягом 3 років, а вчинила таку дію більше ніж через 5 років, у листопаді 2002 року.
Визнаючи установчий договір від 04.06.97 недійсним з підстав непосвідчення нотаріусом підписів осіб, які його уклали, суд не дослідив посвідчувального напису нотаріуса та не звернув уваги в його тексті на те, що учасники підписали в її, нотаріуса, присутності. Оцінки цій обставині суд не дав.
Не дослідив суд волевиявлення сторін на укладання установчої угоди й за матеріалами нотаріальної контори.
Згідно зі ст. ст. 4, 51 Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) до установчих документів ТОВ відносяться установчий договір та статут товариства.
Визнаючи установчий договір недійсним з підстав невідповідності його вимогам указаних норм щодо невизначеності порядку утворення статутного фонду, порядку розподілу прибутків та збитків, складу та компетенції органів товариства тощо, суд не провів постатейного аналізу установчої угоди та статуту ТОВ і не з'ясував, чи відповідають ці документи в сукупності як установчі вимогам ст. ст. 4, 51 Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ).
Висновки суду з питань оспорюваного протоколу зборів товариства та рішення від 22.05.97 є суперечними, такими, що виключають один одного.
Судом встановлено, що збори 22.05.97 не відбулися, рішення зборів є недійсним, оскільки про проведення зборів учасники у встановлені терміни не повідомлялися, збори всупереч ст. 62 Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) проведені директором Х-о І.М., яка не мала права бути головою зборів. Прийняті рішення за недійсним протоколом теж є недійсними.
Такий висновок ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах щодо того, чи була Х-ко І.М. у встановленому порядку призначена на посаду директора.
Крім того, в силу п. 4 ст. 336 ЦПК ( 1503-06 ) підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд є її розгляд та постановлення рішення про права й обов'язки учасників товариства без залучення до участі в справі учасника товариства - Г-ої Л.В.
За таких обставин рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду, яким це рішення необґрунтовано залишено без змін, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Л-ого Р.Д. задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2002 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 07.04.2003 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.