Господарським судом встановлено, що рішення виконкому Львівської міської ради N 228 від 19.03.2004 "Про тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення", яким затверджено базові тарифи на ці послуги, а також тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення прийнято з перевищенням передбачених законодавством повноважень.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) визначено, що до повноважень виконавчого комітету міської ради належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.
Законом України "Про природні монополії" ( 1682-14 ) встановлено, що до природних монополій належить, зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що оспорюване рішення надає певні пільги та переваги одним суб'єктам, над іншими, оскільки встановлює різний ціновий режим для різних суб'єктів, за якими законодавство визнає рівні права, що дає підстави стверджувати, що воно може призвести до обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а тому правомірно застосував правові норми, встановлені антимонопольним законодавством, які визначають порядок та процедуру прийняття органами місцевого самоврядування таких рішень.
Пунктом 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням АМК України N 4-р ( z0078-94 ) від 01.04.1994 р., в імперативному порядку визначено обов'язковість органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено прийняття такого рішення, попередньо погоджувати в органах Антимонопольного комітету України проекти цих рішень.
Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) до антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування віднесено надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Приписами ст. 17 зазначеного Закону ( 2210-14 ) забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.
Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) відзначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Господарський суд встановив, що оспорюване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради містить вищезазначені ознаки, а тому є регуляторним актом, в зв'язку з чим порядок прийняття такого рішення регламентується нормами зазначеного Закону ( 1160-15 ).
Відповідно до статті 21 вказаного Закону ( 1160-15 ), проекти регуляторних актів, які розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню з відповідними територіальними органами спеціально уповноваженого органу.
Статтею 36 вказаного Закону ( 1160-15 ) встановлено особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Так регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо відсутній аналіз регуляторного впливу або проект регуляторного акта не був оприлюднений.
В матеріалах справи відсутні докази, що виконкомом Львівської міської ради в установленому порядку було отримано відповідне погодження органу Антимонопольного комітету України і таких доказів на вимогу суду не надано.
Крім цього в матеріалах справи відсутні докази оприлюднення самого проекту оспорюваного рішення, як це вимагає Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ).
Посилання відповідача на те, що Закон України "Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) від 11.09.2003 був опублікований у Відомостях Верховної Ради України 27.02.2004, а відповідно набрав чинності через три місяці з дня його опублікування в офіційному друкованому засобі, в зв'язку з чим проект рішення Львівського міськвиконкому N 288 від 19.03.2004 не повинен був бути оприлюднений, колегією суддів до уваги не приймається, так як вказаний Закон був опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" від 22.10.2003, а тому на момент прийняття оскаржуваного рішення був чинний.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 23.12.2004 Львівського апеляційного господарського суду зі справи N 3/110-45/181 залишити без змін.