СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.11.2002
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Банк "БІГ Енергія" на постанову Вищого господарського суду України від 15 серпня 2002 р. у справі за позовом ВАТ "Банк "БІГ Енергія" до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі - ДПІ) про визнання рішення недійсним, ВСТАНОВИВ:
У червні 2001 р. ВАТ "Банк "БІГ Енергія" в арбітражному суді Донецької області пред'явлено позов до ДПІ про визнання недійсним рішення про застосування та стягнення штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів і пені за порушення податкового законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що при визначенні бази оподаткування відповідачем не враховані фактичні валові витрати філії банку, які складають 1232,8 тис. грн., а врахована лише сума страхового резерву, що відображена в декларації за IV квартал 1999 р. Окрім цього, позивач стверджував, що ним були занижені валові витрати за IV квартал 1999 р. за ст. "страхові резерви" на суму 663,7 тис. грн., що призвело до переплати податків, і при врахуванні цієї суми база оподаткування з податку на прибуток була відсутня.
ДПІ позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачем у 1999 р. необґрунтовано завищені валові витрати на суму 422000 р. грн. та зменшені валові доходи в сумі 159800 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 174540 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19 лютого 2002 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 - 17 червня 2002 р., позов задоволено з тих підстав, що згідно з висновками судово-бухгалтерської експертизи від 29 грудня 2001 р. N 5307 при заповненні рядка 22 "Декларації про прибуток за 1999 р." Маріупольська філія ВАТ "Банк "Біг Енергія" повинна була відобразити створення за рахунок валових витрат страхового резерву в сумі 1087,4 тис. грн. з урахуванням обмежень, передбачених підпунктом 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
До того ж висновки відповідача, що відображені в акті перевірки від 25 травня 2001 р. за N 510, про заниження Маріупольською філією ВАТ "Банк "БІГ Енергія" оподаткованого прибутку за період із 1 січня 1999 р. по 31 грудня 2000 р. на суму 584807 грн. не відповідають первинним документам і вимогам чинних нормативних актів.
Постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2002 р. зазначені судові рішення скасовані, позовну заяву залишено без розгляду. При прийнятті такого рішення суд виходив з того, що позовна заява ВАТ "Банк "Біг Енергія" підписана директором Маріупольської філії без достатніх повноважень.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 жовтня 2002 р. за касаційною скаргою ВАТ "Банк "БІГ Енергія" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 15 серпня 2002 р. із мотивів її невідповідності нормам матеріального та процесуального права і різного застосування Вищим господарським судом України положень того самого закону в аналогічних справах. У запереченні на касаційну скаргу ДПІ вважає постанову Вищого господарського суду України законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи й рішення, які постановлялись судами в процесі її розгляду, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 Закону від 21 червня 2001 р. N 2539-III ( 2539-14 ) "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" справи, віднесені до підсудності місцевих господарських судів, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом, розглядаються місцевими господарськими судами у першій інстанції відповідно до положень ГПК ( 1798-12 ).
Отже, у суду першої інстанції не було підстав застосовувати ч. 1 ст. 54 АПК ( 1798-12 ) до спірних правовідносин на момент розгляду справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 54 ГПК ( 1798-12 ), чинного на час розгляду справи, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі й підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява, як встановлено судом, підписана від імені позивача директором філії, який діяв на підставі довіреності, виданої головою правління позивача в межах своїх повноважень.
Отже, висновок Вищого господарського суду України про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів її невідповідності вимогам ч. 1 ст. 54 АПК ( 1798-12 ) є неправильним.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а постанова Донецького апеляційного господарського суду - залишенню в силі як законна та обґрунтована.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 15 серпня 2002 р. у даній справі скасувати.