ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.08.2002
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі - ДПІ) на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17 червня 2002 р. у справі за позовом ВАТ "Банк "БІГ Енергія" до ДПІ про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19 лютого 2002 р. у даній справі задоволено позовні вимоги та визнано недійсним рішення ДПІ від 30 травня 2001 р. N 143/23-111/241618819/4155.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 - 17 червня 2002 р. рішення господарського суду Донецької області від 19 лютого 2002 р. у справі про визнання недійсним рішення ДПІ від 30 травня 2001 р. N 143/23-111/24161819/4155 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення податкового законодавства залишено без змін.
Відповідач із вимогами позивача не погоджується, вважає рішення ДПІ від 30 травня 2001 р. N 143/23-111/24161819/4155 таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.
У касаційній скарзі ДПІ стверджує, що застосування фінансових санкцій за порушення вимог податкового та валютного законодавства до Маріупольської філії ВАТ "Банк "БІГ Енергія" є правомірним, оскільки в акті перевірки встановлено факт порушення, відсутність дебіторської заборгованості за даними бухгалтерського обліку не надає банку право формувати страховий резерв.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано від Маріупольської філії ВАТ "Банк "БІГ Енергія" та підписано директором філії А.
Згідно з ч. 1 ст. 54 АПК ( 1798-12 ) (в редакції, чинній на час подачі Маріупольською філією ВАТ "Банк "БІГ Енергія" позовної заяви) позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі й підписується керівником підприємства, організацією державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Виходячи з вимог зазначеної статті, підписувати позовну заяву за довіреністю мають право лише представники громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, позовна заява Маріупольської філії ВАТ "Банк "БІГ Енергія" підписана директором без достатніх на те повноважень.
Наявна в матеріалах справи довіреність, в якій передбачено право підписувати позовні заяви, суперечить вимогам ст. 54 АПК ( 1798- 12 ) у чинній на той час редакції, а отже, не може братись до уваги колегією суддів.
Аналіз наведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що згідно з п.1 ст. 81 АПК ( 1798-12 ) (п. 1 ст. 81 ГПК) позовна заява підлягала залишенню без розгляду.
Суд, всупереч вимогам закону, не залишив позов без розгляду, а прийняв рішення. Дана обставина залишилась без належної правової оцінки апеляційним господарським судом, який здійснив перегляд в апеляційному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 19 лютого 2002 р. у даній справі та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 - 17 червня 2002 р. скасувати.
Позовну заяву ВАТ "Банк "БІГ Енергія" залишити без розгляду.