Ст. 260. Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) встановлює, що в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць

Чинна редакція, діє з 2005-01-18

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім цього, ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) надає наймодавцю право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У цьому разі договір найму вважається розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч.2 ст. 782 Цивільного кодексу України). Судом першої інстанції не були оцінені такі докази, на які посилається скаржник, як листи ПП "Універсалсервіс" до ТОВ "Ізол-Мат" від 09.09.03 N 59, від 30.09.03 N 69 та повідомлення про розірвання договору оренди від 24.03.04 N 23, в яких орендодавець повідомляє орендаря про розірвання договору оренди в зв'язку з систематичним порушенням останнім строків сплати орендної плати.

Враховуючи, що в силу вимог ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) тільки наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, а тому при новому розгляді справи суд повинен дати відповідну юридичну оцінку зазначеним вище листам ПП "Універсал-сервіс" від 09.09.03 N 59, від 30.09.03 N 69 та повідомленню про розірвання договору оренди від 24.03.04 N 23, а також дослідити, чи діяв договір оренди N 30 від 01.10.02 на момент укладення 26.03.04 між ПП "Універсал-сервіс" та ТОВ "Трессе" договору купівлі-продажу нежитлової будівлі. Суд першої інстанції повинен перевірити правомірність вимог позивача щодо не житлових споруд "П-3" та "Р-1", перебування яких в оренді у позивача судом не було встановлено.

Касаційна інстанція не має права оцінювати докази, тому при новому розгляді справи суд першої інстанції повинен встановити розмір фактично перерахованої орендарем платіжним дорученням N 6 від 23.04.04 орендної плати, підстави її перерахування в сумі, що перевищує розмір щомісячної плати, що має значення для встановлення наявності чи відсутності порушення позивачем договірних зобов'язань за договором оренди.

При новому розгляді спору суду першої інстанції слід розглянути питання відносно залучення до участі у справі ПП "Універсал-сервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом. У зв'язку з цим суду першої інстанції при новому розгляді справи слід встановити наявність чи відсутність підстав для позбавлення відповідача права власності на спірні нежитлові споруди, придбані ним за договором купівлі-продажу від 26.03.04.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, а також якщо справу розглянуто за відсутності будь-якої із сторін, не повідомлені належним чином про час і місце засідання суду.

Беручи до уваги, що господарським судом першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Трессе" на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2004 року у справі N 40/185-04 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2004 року у справі N 40/185-04 скасувати, справу N 40/185-04 передати на новий розгляд господарського суду Харківської області.