ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 11/1355
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М. - (доповідача у справі)
суддів: Жаботиної Г.В., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства "Мікст"
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.05
у справі N 11/1355
господарського суду Черкаської області
за позовом Малого підприємства "Мікст"
до Відкритого акціонерного товариства "Темп"
про визнання права власності
за участю представників від:
позивача - Полякова О.В. (дов. від 15.11.05)
відповідача - Чепурна С.А. (дов. від 20.09.05)
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Мале підприємство "Мікст" - звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання права власності позивача на об'єкт інтелектуальної власності - настройки програмного забезпечення, вилучення у відповідача всіх примірників настройок та стягнення компенсації в розмірі 10000 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.05 (суддя Довгань К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.05 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мостової Г.І., суддів: Конюшка К.В., Мамонтової О.М.), в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки позивач передав відповідачеві програмний продукт, а відповідач не провів повного розрахунку за нього, то право позивача не порушено, а відтак, не може бути відновлено в судовому порядку. В обґрунтування постанови апеляційний господарський суд послався на те, що позивачем не подано доказів, що розробник (автор) Рябова О.Н. перебувала у трудових відносинах з роботодавцем (МП "Мікст").
Не погодившись з ухваленими по справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 06.06.05 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.05, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Касаційна скарга мотивована тим, що у суді не було предметом розгляду питання про трудові відносини автора та позивача по справі. Також скаржник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій були невірно застосовані статті 50, 15 Закону України "Про авторські і суміжні права" ( 3792-12 ).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 13 березня 2003 між сторонами було укладено договір N 1.1-07/116, згідно умов якого, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по налагодженню та технічному обслуговуванню системи комп'ютерної програми 1"С" Предприятие 7.7. "Производство + услуги + бухгалтерия".
На виконання вказаного договору працівниками позивача були здійснені настройки програмного забезпечення комп'ютерної програми 1"С" Предприятие 7.7. "Производство + услуги + бухгалтерия" для комп'ютерної системи відповідача, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт підписаними сторонами.
Порушуючи умови договору, відповідач повного розрахунку за виконані роботи не провів, заборгувавши позивачу 4620 грн. Господарським судом Черкаської області щодо відповідача у справі порушено провадження у справі про банкрутство.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд послався на те, що право позивача не порушено, оскільки відповідач частково оплатив програмну продукцію. Апеляційний же суд зазначив, що позивач не надав доказів, що розробник (автор) Рябова О.Н. перебувала у трудових відносинах з роботодавцем (МП "Мікст"), а тому, позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає також уважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ), об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, наведені в даній статті. Відповідно до статті 15 цього Закону, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Втім, позивач не надав суду доказів того, що виконані ним роботи за договором N 1.1-07/116 від 13.03.03 є твором, чи об'єктом авторського права в розумінні статті 8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ).
За змістом статті 16 Закону України "Про авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ), авторське право є комплексним поняттям, яке включає в себе авторське особисте немайнове право та виключне майнове право, яке за відсутності інших договорів, належить роботодавцю. Позивач не довів наявність твору, як такого, а відтак, неможливо визнання за ним виключного майнового права на твір (об'єкт авторського права). Так, докази про передачу автором Рябовою О.Н. майнових прав позивачу, на які посилається скаржник, та які були предметом в господарському суді апеляційної інстанції, не можуть вважатися належними, в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки з них не вбачається, на який саме об'єкт фізична особа передає позивачу виключні майнові права.
Відповідно до статті 50 зазначеного Закону ( 3792-12 ), порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав. Статтею ж 52 (ч. 1 п. "а") визначений такий спосіб захисту авторських прав, як вимога про визнання та поновлення авторських (майнових та немайнових) прав. Втім, для застосування цих статей необхідна наявність у позивача авторського права на твір, яке може бути захищеним у встановленому судом порядку.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Малого підприємства "Мікст" від 21.09.05 залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.05 у справі N 11/1355 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б.Грек
Судді Г.Жаботина Л.Стратієнко