ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12-26.08.2004 Справа N 2/484
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову від 17.04.03 Київського апеляційного господарського суду
у справі N 2/484 господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ асоціації "Запоріжметалургмонтаж"
до Фонду державного майна України
про визнання права власності
та зустрічним позовом Фонду державного майна України
до ТОВ асоціації "Запоріжметалургмонтаж"
про визнання права власності
3-тя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
3-тя особа ЗАТ "Металургмонтаж-204"
за участю Генеральної прокуратури України
за участю представників сторін:
Генеральної прокуратури України: Почтар С.І.
позивача: Ковальов Ю.Ю. (дов. від 01.06.04 б/н)
відповідача: Гудзь В.В. (дов. N 5 від 09.01.04)
3-ої особи 1: Мітенко І.В. (дов. N 22/103 від 31.12.03)
3-ої особи 2: Евстратьєв Р.А. (дов. N 10 від 02.06.04)
У слуханні справи оголошувалась перерва до 26.08.04.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні від 26.08.04 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.02.2003 р. (суддя Домнічева І.О.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація "Запоріжметалургмонтаж" задоволено частково. Визнано право власності на базу відпочинку "Жемчужина моря", розташовану в Запорізькій області в селищі міського типу Кирилівка та водну станцію, розташовану в м. Запоріжжя по вул. Тюленіна, буд. N 2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація "Запоріжметалургмонтаж". Зустрічний позов задоволено частково, визнано за державою право власності на гуртожитки, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 19-6; м. Запоріжжя, вул. Правди, 51/11; м. Запоріжжя, вул. Демократична, 68. В частині вимог про визнання частково недійсними статутних документів ТОВ "Асоціація "Запоріжметалургмонтаж" позовні вимоги залишені без розгляду. В частині вимог про визнання права власності за державою на гуртожитки, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гончара, 70; м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 13; м. Запоріжжя, вул. Матросова, 23 провадження припинено.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Новікова М.М., Мартюка А.І., Мачульського Г.М. від 17.04.03 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), в зв'язку з чим просить її скасувати, рішення місцевого господарського суду змінити та визнати за державою право власності на базу відпочинку "Жемчужина моря", водну станцію, буфет.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального права зазначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 21.04.1995 року ЗАТ "Металургмонтаж-204" передало в якості внеску до статутного фонду ТОВ "Асоціація "Запоріжметалургмонтаж" майно на загальну вартість 135094000 крб., відповідно до акту прийому-передачі від 21 квітня 1995 року. До складу переданого майна увійшли: гуртожитки в м. Запоріжжя, розташовані на бульварі Центральний, буд. N 119-6, по вул. Гончарова, буд. N 70, по вул. Правди, буд. N 51/11, по вул. Демократичній, буд. N 68, по вул. Каменогорській, буд. N 13, база відпочинку "Жемчужина моря", розташована в Запорізькій області в селищі міського типу Кирилівка, водна станція, розташована в м. Запоріжжя по вул. Тюленіна, буд. N 2.
07.10.2002 р. господарським судом Запорізької області було порушено справу N 3/1/2165 за позовом Регіонального відділення ФДМУ в Запорізькій області до ТОВ "Асоціація "Запоріжметалургмонтаж" (спір про визнання частково недійсними установчих документів останнього) на тій підставі, що до статутного фонду ТОВ "Асоціація "Запоріжметалургмонтаж" його засновниками було внесене спірне майно, яке на той час знаходилось у власності держави.
Господарськими судами також було встановлено, що 01.09.1992 року між Фондом державного майна України (далі-відповідач) та організацією орендарів "Металургмонтаж-204" (далі в тексті - ОО) було укладено договір оренди N Д-613. Відповідно до умов згаданого договору відповідач передав в оренду ОО державне майно, до складу якого входило й спірне майно. Відповідно до третього розділу згаданого договору ОО отримала право викупу орендованого майна. Викуп повинен був оформлений додатковою угодою до даного договору.
20.10.1993 року між відповідачем та ОО було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до згаданого вище договору оренди, пунктом 1 якого визначено, що ОО викуповує, а відповідач продає орендоване державне майно, як цілісний майновий комплекс (далі - ЦМК), до складу якого було включене спірне майно, вартість якого була врахована при визначенні вартості ЦМК. Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що об'єкти соцкультпобуту на суму 135094000 крб. Передаються ОО безкоштовно, в Акті оцінки (рядок 13.2.) вартість спірного майна була виключена з вартості ЦМК на тій підставі, що на дане майно поширюються пільги, визначені ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ). Вартість майна, яке передавалось на платній основі складала 179092000 крб. Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що право власності на ЦМК, а в тому числі і спірне майно, переходить до покупця при оплаті ним 30% від оціночної вартості майна, становить суму в розмірі - 53728000 крб. Як передбачалось цим же пунктом дана мала бути внесена в місячний термін після підписання договору купівлі-продажу, нотаріально засвідчується.
Господарськими судами також було встановлено, що 30.10.1993 року між ОО та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу N КП-207. Згідно пункту 1.1. зазначеного договору вартість майна, що купується, визначається Актом оцінки від 13.10.1993 р. та додатковою угодою від 20.10.1993 р. Крім того, п.п. 1.2. згаданого договору передбачено, що право власності на ЦМК переходить до ОО з моменту укладання даного договору. 15 грудня 1993 року ОО на підставі приватизаційного платіжного доручення N 159 оплатило передбачену договором купівлі-продажу та додатковою угодою до договору оренди суму в розмірі 53728 тис крб. платіжним дорученням N 515. 21 грудня 1993 року між ОО та відповідачем Було підписано акт прийому-передачі державної частки ЦМК, якою ЗАТ було передано Державну частку ЦМК вартістю 179092 тис. крб.
З урахуванням наведеного, господарські суди зазначили, що спірне майно було включене до складу ЦМК, вартість якого була сплачена ОО в процесі приватизації без порушень, отже майно позивачем було отримано у статутний фонд правомірно.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого Господарського суду України, ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скарг Фонду державного майна України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.04 у справі N 2/484 залишити без змін.