Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Отже, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Судами встановлено, що Дніпропетровською міською радою не приймалося рішення про подальшу передачу земельних ділянок в оренду позивачу. Тому суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав вважати договір оренди поновленим.
Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки, на яких позивач розмістив об'єкти майна щодо яких просить визнати своє право власності, не передавались позивачу у власність, користування чи під забудову так само, як і не передавалась під вже збудоване нерухоме майно, тому підстави для визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за позивачем відсутні.
Доводи скаржника про неповідомлення його про час та місце розгляду справи судом відхиляються, оскільки касаційна інстанція враховує, що відповідно до ст. 93 ЦК України ( 435-15 ) місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Згідно довідки Дніпропетровського обласного управління статистики N 12176 місцезнаходження позивача: м. Дніпропетровськ, вул. Курчатова, 1, поштовий індекс 320038. Господарським судом вжито заходів щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду спору шляхом надіслання процесуальних документів на вказану адресу.
Зважаючи на викладене касаційна інстанція дійшла висновку про відсутність порушень господарськими судами норм матеріального права, необґрунтованість доводів скаржника щодо неповного з'ясування обставин справи, а тому підстав для скасування судових рішень у цій справі не має.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2005 у справі N 30/334 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов В.Цвігун