ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2005 Справа N 17/127-04-3752
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 08.09.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу малого підприємства "Милосердя" на рішення від 9 липня 2004 року господарського суду Одеської області та постанову від 12 жовтня 2004 року Одеського апеляційного господарського суду у справі N 17/127-04-3752 за позовом до суб'єкта підприємницької діяльності [...] до Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів та малого підприємства "Милосердя" про визнання права власності на придбане майно, ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 9 липня 2004 року господарського суду Одеської області [...], залишеним без змін постановою від 12 жовтня 2003 року Одеського апеляційного господарського суду, позов задоволено та визнано за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою [...] право власності на металевий кіоск площею 8 кв. м, який розташований на території міського ринку в секторі 7 під N 80.
Мале підприємство "Милосердя" просить судові рішення скасувати з підстав незастосування господарськими судами до спірних правовідносин статті 321 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та неправильного застосування приписів статті 334 Цивільного кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що 12 квітня 2001 року між Білгород-Дністровським міським товариством інвалідів (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності [...] (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає в користування орендарю строком на три роки майно - металевий кіоск площею 8 кв. м, який розташований на території міського ринку в секторі 7 під N 80. Пунктами 1.2, 1.3 цього договору сторони визначили вартість майна - 2 496 гривень і орендну плату - 348 грн. на рік та зазначили, що орендар має право викупу об'єкту оренди до закінчення строку дії договору. При цьому передбачили, що право власності переходить до орендаря за умов повного внесення орендних платежів та вартості майна.
В подальшому сторони уклали договір оренди від 27 квітня 2001 року, якій містить умови попереднього договору від 12 квітня 2001 року і змінений розмір орендної плати. Додатком до цього договору контрагенти встановили строк внесення орендних платежів та штрафні санкції за його порушення.
У зв'язку з виконанням умов договору позивач звернувся до Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів з вимогою оформити передачу спірного кіоску у його власність та видати відповідні документи.
Вирішуючи спір по суті, господарські суди на підставі пункту 4 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України ( 435-15 ), дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами на даний час продовжують існувати цивільно-правові відносини.
Згідно з приписами статті 328 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Як вбачається з матеріалів справи, умови договору позивачем виконанні у повному обсязі і кошти перераховані на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджено відповідними доказами.
За обставин не виконання Білгород-Дністровським міським товариством інвалідів зобов'язання господарські суди правомірно застосували до спірних правовідносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 9 липня 2004 року господарського суду Одеської області та постанову від 12 жовтня 2003 року Одеського апеляційного господарського суду в справі N 17/127-04-3752 залишити без змін, а касаційну скаргу малого підприємства "Милосердя" без задоволення.