СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
01.09.2004
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ч-на Р.Ю. до К-ля В.Й., державної податкової інспекції в м. Луцьку про визнання права власності на майно й витребування його із чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2002 року Ч-н Р.Ю. звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що на початку 2002 року він заборгував К-лю В.Й. грошові кошти, однак повернути їх не зміг. 21 березня 2002 року на автомобільному базарі в м. Луцьку він передав відповідачу в заставу для забезпечення виконання боргових зобов'язань свій товар - 47 автомагнітол імпортного виробництва.
Після повернення боргу К-ль В.Й. не зміг повернути позивачеві його майно, мотивуючи це тим, що товар вилучений у нього податковою інспекцією м. Луцька.
Позивач просив зобов'язати податкову інспекцію повернути йому майно, звільнивши його з-під арешту.
Рішенням Луцького міського суду Волинської області від 04.11.2002, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12.02.2003, позов задоволено.
У касаційній скарзі державна податкова інспекція в м. Луцьку просить скасувати судові рішення, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм процесуального права.
Палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач в обгрунтування своїх вимог посилався на ст. 50 Закону "Про власність" ( 697-12 ), що встановлює право власника майна витребувати його із чужого незаконного володіння.
Суд, задовольняючи позов, виходив із того, що письмовими доказами та показами свідків стверджено, що вилучені в К-ля В.Й. і конфісковані автомагнітоли належать на праві власності позивачу.
Однак до такого висновку суд дійшов поспішно, без урахування всіх обставин справи. Зокрема, суд не взяв до уваги, що постановою судді цього ж суду від 21 березня 2002 року вилучені в К-ля В.Й. 47 автомагнітол були конфісковані на користь держави як предмети вчиненого ним правопорушення. Зазначена постанова не скасована, а тому відповідно до неї власність на це майно перейшла до держави на законній підставі.
Крім цього, судом не прийнято рішення відносно відповідача К-ля В.Й., хоча позов заявлявся й до нього.
За таких обставин ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 334, 336 ЦПК України ( 1503-06 ), Судова палата УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Луцьку задовольнити.
Рішення Луцького міського суду від 04.11.2002 та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12.02.2003 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.