ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2006 Справа N 14/132
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Муравйова О.В.,
суддів: Полянського А.Г., Фролової Г.М.,
розглянула касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовкабель"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 12.10.2005 року
у справі N 14/132 господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Азовкабель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовелектрокабель" треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро"
- Бердянський міський відділ Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції
про визнання права власності на майно та витребування майна з незаконного володіння
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Борова С.А. - дов. N 07-14 від 16.01.2006 року;
- відповідача: не з'явився,
- третьої особи 1: не з'явився,
- третьої особи 2: не з'явився,
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
19.01.06 відповідач та треті особи не скористались правом на участь своїх представників в засіданні касаційної інстанції з невідомих суду причин.
Враховуючи відсутність факту витребування у відповідача та третіх осіб документів, належне повідомлення їх про дату, час та місце проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про можливість розгляду справи N 14/132 за наявними в ній документами.
За згодою позивача, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у судовому засіданні 19.01.2006 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, позивачем подано позов про визнання права власності на майно, а саме: подрібнювач з інв. N 426522, подрібнювач роторний з інв. N 421598, гранулятор з інв. N 426523 та витребування вказаного майна від відповідача з незаконного володіння (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.05.2005 року за N 07-372).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.06.2005 року у справі N 14/132 (суддя Хоролець Т.Г.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2005 року (головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді Радченко О.П., Хуторний В.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями господарських судів попередніх судових інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Азовкабель" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій посилається на порушення як місцевим господарським судом, так і апеляційною інстанцією, під час прийняття рішення та постанови, норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати такі судові рішення, та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Азовкабель" задовольнити повністю.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує підстави скасування судових актів попередніх судових інстанцій, зауважуючи на безпідставності вимог заявника касаційної скарги та наполягає, що апеляційний господарський суд та суд першої інстанції прийняли судові рішення з повним дотриманням як норм матеріального, так і норм процесуального права, тому просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Треті особи відзивів на касаційну скаргу суду не надали, що в силу положень статті 111-2 ГПК України ( 1798-12 ), не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2003 року у справі N 15/172 (за позовом ТОВ "Азовелектрокабель" до ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" про стягнення майна, переданого за договором N 2 від 08.01.2002 року на суму 42.522,00 грн.) позовні вимоги були задоволені і ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" зобов'язано повернути на користь ТОВ "Азовелектрокабель" вказане майно.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2003 року у справі N 15/173 (за позовом ТОВ "Азовелектрокабель" до ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" про витребування майна, переданого за договором N 4 від 15.01.2002 року на суму 84.575,00 грн.) позовні вимоги були задоволені і ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" зобов'язано повернути на користь ТОВ "Азовелектрокабель" вказане майно.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2004 року у справі N 22/24 (за позовом ТОВ "Азовелектрокабель" до ВАТ "Азовкабель", третя особа ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро", про спонукання ВАТ "Азовкабель" не чинити перепони у виконанні рішень Господарського суду Запорізької області від 16.05.2003 року по справі N 15/172 та від 19.05.2003 року по справі N 15/173; не чинити перепони проїзду транспорту, робітників на територію ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" по дорозі загального користування, відповідно до сервітуту від 04.09.2001 року через прохідну ВАТ "Азовкабель"; вивозу матеріальних цінностей, які належать ТОВ "Азовелектрокабель" та підлягають поверненню йому з ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" відповідно до вищезазначених рішень) позовні вимоги були задоволені і за ТОВ "Азовелектрокабель" визнано право власності на певне майно, а також зобов'язано ВАТ "Азовкабель" не чинити перепони ТОВ "Азовелектрокабель" у здійсненні права володіння, користування та розпорядження певним майном.
Вищевказані судові рішення набрали законної сили.
На виконання зазначених рішень, ТОВ "Азовкабель-Зв'язоккомплектелектро" передало ТОВ "Азовелектрокабель" в присутності державного виконавця Бердянського міського управління юстиції ВДВС майно, про що 10.11.2004 року складено акт прийому-передачі та зафіксовано в актах державного виконавця від 09.11.2004 року та 10.11.2004 року. У відповідності із зазначеним актом прийому-передачі, державним виконавцем примусово вилучено майно, яке передано ТОВ "Азовелектрокабель", як-то: подрібнювач ИПР 200-300 - 1 шт., подрібнювач ІПР 300-400 - 1 шт., лінія гранулювання. Вказане підтверджується накладними N 8 від 09.11.2004 року та N 9 від 10.11.2004 року.
В касаційній скарзі позивач, як само і у судах першої та апеляційної інстанцій, посилається на те, що 09.11.2004 року та 10.11.2004 року державним виконавцем було вилучено і передано ТОВ "Азовелектрокабель" майно, яке є власністю ВАТ "Азовкабель" і не має відношення до наказів, які видані на виконання рішень господарського суду по справах N 15/172, N 15/173, N 22/24. Позивач зазначає, що спірне майно було отримано ВАТ "Азовкабель" при реорганізації Державного підприємства "Азовкабель" у Відкрите акціонерне товариство "Азовкабель", а державне підприємство придбавало майно в 1970-1977 pp., що підтверджується журналами обліку основних засобів, зводом даних по державному підприємству та інвентарними картками, які зберігаються на підприємстві постійно, і після ліквідації основних засобів - 3 роки. У зв'язку з цим, на підставі ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 48, 50, 56 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), ст.ст. 16, 387, 392 ЦК України ( 435-15 ), ст. 20 ГК України ( 436-15 ), позивач просить визнати за ним право власності на майно, а саме, подрібнювач з інв. N 426522, подрібнювач роторний з інв. N 421598, гранулятор з інв. N 426523 та витребувати це майно від відповідача з незаконного володіння.
Статтями 48, 50, 56 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), на що посилається позивач, встановлені загальні положення щодо захисту права власності та зазначено, зокрема, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Відповідно до ст. 387 ЦК України ( 435-15 ), власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст. 392 ЦК України ( 435-15 ), власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх судових інстанцій, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач не є власником спірного майна. Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі N 22/24 за ТОВ "Азовелектрокабель" визнано право власності на це майно. Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ), факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, касаційна інстанція вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного судів, що факти, встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області у справі N 22/24, звільнені від доказування у справі N 14/132.
Заперечення заявника касаційної скарги відносно того, що при проведенні виконавчих дій по вилученню майна були порушені права позивача як власника, оскільки без законних підстав було демонтовано і передано відповідачу майно, що належить ВАТ "Азовкабель", колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги не приймаються, так як матеріали справи N 14/132 не містять відповідних, належних та беззаперечних доказів того, що такі дії державного виконавця у встановленому чинним законодавством порядку визнані незаконними.
Згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищий господарський суд України цілком погоджується з господарськими судами попередніх судових інстанцій, що позивачем, в порушення наведеної вище статті, не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а саме, те, що спірне майно є його власністю, що у відповідності з підставами позовних вимог надавало б йому право на визнання за ним права власності на таке майно та витребування його від відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовкабель" залишити без задоволення.
Постанову від 12.10.05 Запорізького апеляційного господарського суду по справі N 14/132 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.06.05 залишити без змін.
Головуючий О.Муравйов
Судді: А.Полянський Г.Фролова