Заперечуючи проти заявлених вимог і не визнаючи за позивачем права на користування спірним приміщенням відповідач зазначав, що листами N 495/1 від 06.04.2004 року, N 701 від 02.06.2004 року, N 818 від 30.06.2004 року, N 883 від 08.07.2004 року, N 928 від 22.07.2004 року, N 966 від 02.08.2004 року попередив позивача про припинення договору оренди від 01.08.1999 року по закінченні строку, на який він укладався і необхідності звільнення орендованого приміщення та заявив позов про виселення позивача, провадження по якому порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2004 року.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 139-141) позивач не оспорював отримання ним листів N 883 від 08.07.2004 року, N 701 від 02.06.2004 року та N 966 від 02.08.2004 року у яких його попереджалось про необхідність звільнення орендованого приміщення.
Але розглядаючи спір суд на зазначені вище обставини, які посвідчують заперечення відповідача проти продовження договору оренди суд уваги не звернув, належної правової оцінки їм не дав і не врахував, що надаючи право орендодавцю висувати свої заперечення проти продовження дії договору законодавець не обмежує його у часі, а лише визначає крайній строк їх висування, а тому постановлене судом рішення не можна визнати законним.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи і в залежності від встановленого постановити обґрунтоване і законне рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.