СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 06.03.96
(Витяг)
У лютому 1995 р. П. пред'явила позов до С. про виселення, посилаючись на те, що в 1989 р. дозволила відповідачці лише тимчасово проживати в своїй однокімнатній квартирі. Однак відповідачка вийшла заміж, привела в квартиру свого чоловіка і добровільно виселитись відмовилася.
У ході розгляду справи суд притягнув як відповідача і чоловіка С. - К., якого позивачка також просила виселити зі спірної квартири. С. подала зустрічний позов про визнання за нею права на житлову площу в спірній квартирі, посилаючись на те, що вона вселилася до П. як член її сім'ї в установленому законом порядку.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Житомирського обласного суду від 16 січня 1996 р. позов П. задоволено в частині виселення К., а в решті його відмовлено. Зустрічний позов С. задоволено.
У касаційній скарзі П. просила скасувати рішення суду в частині відмови їй у позові про виселення С. і визнання за останньою права на житлову площу в спірній квартирі, оскільки відповідачка поселилася до неї як тимчасовий жилець і між ними була домовленість про звільнення С. квартири в разі вступу в шлюб. Висновок суду про вселення С. як члена сім'ї, на думку позивачки, є невірним. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 64 ЖК ( 5464-10 ) України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство. Особи, які вселились до наймача жилого приміщення в установленому порядку, на підставі ст. 65 ЖК ( 5464-10 ) набувають рівного з ним та іншими членами його сім'ї права користуватися жилим приміщенням, якщо інше не було визначено при вселенні.
З матеріалів справи вбачається, що П. в 1986 р. одержала однокімнатну квартиру, а в січні 1989 р. в цю квартиру було прописано С. Судом установлено, що С. поселилась у спірну квартиру до родички П. як член її сім'ї в передбаченому законом порядку.
Зазначені обставини підтверджуються показаннями свідків Г., Н., П-ка, Л. про сімейні стосунки між П. і С., письмовими доказами, зокрема даними про прописку С. у спірну квартиру за згодою позивачки без зазначення терміну проживання; розрахунковими книжками про сплату С. квартплати і комунальних послуг, а також довідкою про те, що батька С., який до 1 лютого 1989 р. перебував на пільговій черзі на одержання житла, знято з неї у зв'язку з випискою С. до П.
У судовому засіданні П. не заперечувала, що відповідачка поселилась у спірну квартиру за її згодою ще неповнолітньою, тому що вона, позивачка, була одинокою, мала пенсійний вік і бажала створити для родички (відповідачки) кращі умови життя, оскільки та була інвалідом дитинства II групи. Неприязні стосунки склалися між ними після того, як С. вийшла заміж і до неї поселився її чоловік. У квартирі стало тісно і тому вона вимагає виселення відповідачів.
Суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що С. поселилась до П. як член її сім'ї і набула права користування спірною житловою площею, тому на законних підставах відмовив П. у позові про виселення С. Посилання позивачки на те, що відповідачка проживала у спірній квартирі тимчасово як квартирант, спростовуються зібраними у справі доказами.
Що ж до рішення суду про виселення К., то воно відповідає вимогам ст. 65 ЖК України ( 5464-10 ), оскільки він поселився у спірну квартиру без згоди П.
Суд повно з'ясував усі обставини справи і дав зібраним доказам належну оцінку. Рішення суду відповідає вимогам статей 64, 65 ЖК ( 5464-10 ) і статей 202, 203 ЦПК ( 1502-06 ), тому судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила його без зміни.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1996 р.