ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 5/136
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.,
суддів: Стратієнко Л.В. (доповідач), Чабана В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
та касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2005 р.
у справі N 5/136
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
до відкритого акціонерного товариства "Стеатит",
3-я особа на стороні позивача без самостійних вимог спільне підприємство "Фрі-Флай"
про визнання права державної власності на приміщення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Дроздецький М.М.
відповідача Мамонов Д.В.
3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог: не з'явився
прокуратури: Демчук Р.В.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2003 р. Регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області пред'явило в господарському суді позов до ВАТ "Стеатит" про визнання права державної власності на приміщення першого поверху приміщення клубу, розташованого за адресою: смт. Перечин, вул. Червоноармійська, 33 Закарпатської області, посилаючись на те, що в процесі приватизації зазначене приміщення не увійшло до статутного фонду ВАТ "Стеатит". Перебування спірного приміщення на балансі та його державна реєстрація за товариством не свідчать про наявність у останнього права власності на приміщення, оскільки будь-які правовстановлюючі документи на нього у відповідача відсутні.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.11.2004 р. (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено. Визнано право державної власності на приміщення першого поверху будівлі, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., смт. Перечин, вул. Червоноармійська,33 та значиться під літ. "Х" інвентарної справи ВАТ "Стеатит".
Постановою Львівського господарського суду від 08 лютого 2005 р. (головуючий - Марко Р., судді Мирутенко О., Бонк Т.) рішення господарського суду Закарпатської області від 02.11.2004 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського господарського суду від 08.02.2005 р., залишивши в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 02.11.2004 р.
В касаційному поданні заступника прокурора Закарпатської області зазначені аналогічні підстави для скасування постанови Львівського господарського суду від 08.02.2005 р. та залишення в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 02.11.2004 р.
Заслухавши пояснення сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційних скарги і подання, та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарга і подання не підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація державного підприємства заводу "Стеатит" була здійснена на підставі наказу РВ ФДМУ від 28.09.93 р. N 3/83 методом акціонування відповідно до плану приватизації, затвердженого начальником Закарпатського РВ ФДМУ від 20.12.93 р. Об'єктом продажу згідно договору купівлі-продажу, укладеного 30.12.93 р. між Закарпатським РВ ФДМУ і товариством покупців заводу "Стеатит" був цілісний майновий комплекс заводу "Стеатит", розташований в смт. Перечин по вул. Червоноармійській, 33, загальною вартістю 1093938 тис. крб., який був переданий відповідачу згідно акту передачі майна від 23.05.94 р., а, оскільки, згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу "Стеатит" проведеної комісією на підставі наказу начальника Закарпатського регіонального відділення ФДМУ від 11.10.1993 р. N 3/87 вартість всього комплексу складає 1663734 тис. крб, з яких 569796 тис. крб. - вартість майна, вилученого з вартості цілісного майнового комплексу у зв'язку з пільговими умовами передачі трудовому колективу, то це свідчить про те, що передача об'єктів соціально-побутового призначення за вказаним актом передачі майна у власність відповідачу не відбулася. Користування спірним нежилим приміщенням ВАТ "Стеатит" не породжує для нього права власності на нього при відсутності правовстановлюючих документів. Виходячи з аналізу ст.ст. 1, 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" ( 2163-12 ), відчуження державного майна в процесі приватизації шляхом безоплатної передачі, відповідно до положень ст. 24 цього Закону, неможливе.
При розгляді апеляційної скарги апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та відмови в позові, оскільки при проведенні приватизації заводу "Стеатит" приміщення клубу включено в перелік об'єктів, які підлягали безкоштовній передачі трудовому колективу. Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу "Стеатит" та план приватизації заводу "Стеатит", затверджені у встановленому законом порядку позивачем, є чинними.
Викуп майна заводу здійснений 30 грудня 1993 року за договором купівлі-продажу державного майна, зареєстрованим та посвідченим у встановленому законом порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до складу проданого майна включено як майно, яке підлягає викупу, так і майно, для якого встановлено пільга і яке передається трудовому колективу безкоштовно. Факт передачі майна позивачем підтверджується актом передачі майна державного підприємства від 20 квітня 1995 року, на підставі якого та договору від 30 грудня 1993 року, відповідачу видано свідоцтво про право власності. Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт невключення до складу цілісного майнового комплексу заводу "Стеатит" спірного нежилого приміщення - першого поверху будівлі клубу (побутового корпусу) та залишення вказаного приміщення у державній власності, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.
Вказаний висновок апеляційного господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг і подання його не спростовують.
Керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області та касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2005 р. у справі N 5/136 - без змін.