СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 18.08.99 м.Київ
vd990818
(Витяг)
Та обставина, що власник акцій був одним із засновників акціонерного товариства, не є законною підставою для примусового викупу товариством акцій або стягнення з останнього вартості частки власника в майні товариства, розподіл якого між акціонерами провадиться лише в разі ліквідації товариства
У листопаді 1996 р. С. пред'явила позов до товариства "Сервіс-фірма "Наш Дім" (далі - АТЗТ) про визнання за нею прав акціонера, стягнення вартості частки в майні АТЗТ та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що вона є співзасновником АТЗТ, бажає вийти з нього та одержати свої грошові кошти, вкладені в розвиток товариства і статутний фонд, що дорівнюють вартості 15 акцій. Оскільки відповідач протягом тривалого часу відмовляється від добровільної виплати і цим завдає їй моральної шкоди, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Верховного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 1999 р. позов задоволено частково, позивачку визнано акціонером АТЗТ. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі С. порушила питання про скасування рішення, оскільки суд не визначив у повному обсязі розміру її частки та суми грошового вкладу до статутного фонду. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що С., як і інші особи, є співзасновником АТЗТ, статутний фонд якого був визначений у розмірі 1 млн. крб. та поділений на 1000 іменних акцій номінальною вартістю 1 тис. крб. кожна. Вклад позивачки становив 10 тис. крб. Представник відповідача не оспорював тієї обставини, що позивачка є членом організації орендарів, а після створення АТЗТ - одним із його співзасновників, членом спостережної ради цього підприємства, постійно бере участь у роботі зборів засновників.
Відповідно до приходного ордера від 29 грудня 1992 р. N 185 С. внесла в касу АТЗТ 12 тис. крб. за акції. Крім того, за рішенням спостережної ради від 23 грудня 1992 р. частина прибутків, у тому числі прибутки позивачки, була направлена на придбання акцій.
За таких обставин суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині й не взяв до уваги заперечень відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та зібраними доказами.
Згідно з вимогами статей 36, 37 Закону від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (далі - Закон) питання розподілу акцій між засновниками закритого акціонерного товариства є компетенцією загальних зборів засновників. Крім того, відповідно до ст. 21 Закону майно між акціонерами розподіляється лише в разі ліквідації товариства. Стаття 32 Закону і ст. 6.1 статуту АТЗТ передбачають тільки право викупу товариством акцій, а не обов'язок.
Враховуючи наведене, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що вимоги позивачки в частині виділу частки в майні та стягнення моральної шкоди є безпідставними. Суд у достатньому обсязі дослідив усі зібрані у справі докази і дав їм належну оцінку.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу С. залишила без задоволення, а рішення Верховного суду Автономної Республіки Крим - без зміни.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1(17), 2000 р.