ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2003 Справа N 20-4/653
Верховний Суд України на засіданні суддів Судової палати у господарських справах у складі: <...>
за участі представників <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого (розпорядника майна) Завірюхи Романа Володимировича (далі - Розпорядник майна) на постанову Вищого господарського суду України від 28 травня 2003 р. у справі за заявою Відкритого акціонерного товариства "ЕК "Севастопольенерго" (далі - Товариство) до Севастопольського державного підприємства "Атлантика" (далі - Підприємство) про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 15 жовтня 2002 р. за заявою Товариства порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства.
Ухвалою цього ж суду від 3 лютого 2003 р. керівника боржника - виконуючого обов'язки генерального директора Підприємства від займаної посади відсторонено, а його обов'язки покладено на Розпорядника майна.
Зазначена ухвала обґрунтована тим, що Розпорядник майна надав суду відомості про вчинення керівником боржника перешкод у здійсненні ним своїх обов'язків, а також дій, що порушують права і законні інтереси самого боржника та кредиторів. Питання відсторонення було розглянуте судом без участі керівника боржника.
Постановою від 24 лютого 2003 р. Севастопольський апеляційний господарський суд вказану ухвалу залишив без змін, обгрунтувавши її тим, що керівник боржника перешкоджав виконанню Розпорядником майна його обов'язків, а розгляд питання відсторонення без його участі в судовому засіданні не є порушенням вимог процесуального закону, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон про банкрутство) фізична особа - керівник боржника не належить до складу сторін та учасників у справі про банкрутство.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України задовольнив касаційне подання прокурора м. Севастополя та касаційну скаргу керівника Підприємства, постанову апеляційного суду і ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу в частині відсторонення від посади керівника боржника передав на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
При цьому суд виходив з того, що клопотання Розпорядника майна про відсторонення керівника боржника від посади не містить конкретних відомостей і фактів, які б свідчили про перешкоджання керівником боржника діям Розпорядника майна та вчинення ним дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів. Такі факти не були наведені господарським судом першої інстанції в ухвалі від 3 лютого 2003 р., що може свідчити про відсутність протиправних діянь (дій, бездіяльності) і, відповідно, конкретного складу правопорушення з боку керівника боржника.
Крім того, суд касаційної інстанції вважав, що прийняття судових рішень, пов'язаних з вирішенням питань про відсторонення від посади керівника і боржника, має відбуватися за його участі. В даному разі керівник Підприємства в судове засідання не викликався, незважаючи на те, що відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) учасниками провадження у справі про банкрутство, крім сторін, арбітражного керуючого, власника майна та інших, можуть бути у випадках, передбачених цим Законом, й інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Такою особою, зокрема, відповідно до п. 2 ст. 12 Закону є керівник боржника, який має право оскаржувати ухвали про усунення його від посади.
Розпорядник майна просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу тим, що переглядаючи у касаційному порядку постанову апеляційного суду, суд вийшов за межі касаційного перегляду і вдався до встановлення обставин, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду, вирішив питання про достовірність доказів і про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевірив докази.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників боржника, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Вищим господарським судом України, що вбачається з ухвали
господарського суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції, встановлено, що клопотання Розпорядника майна СГП "Атлантика" та ТОВ "Український вексельний союз" про відсторонення керівника боржника від займаної посади та покладення цих обов'язків на Розпорядника майна розглядалося першою інстанцією за відсутності керівника боржника, який належним чином не був повідомлений про час і місце засідання суду.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що керівник боржника не є учасником судового процесу у справі про банкрутство, помилкові.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) учасниками провадження у справі про банкрутство є, зокрема, сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Пунктом 2 ст. 12 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) передбачено право керівника боржника оскаржити ухвали про усунення його від посади.
Отже, виходячи зі змісту ст. 1 названого Закону ( 2343-12 ) керівник боржника є учасником провадження у справі про банкрутство.
Зазначений висновок не суперечить положенню ч. 2 ст. 1 та ст. 18 ГПК України ( 1798-12 ), згідно з якою учасниками господарського процесу можуть бути громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про те, що розгляд зазначених клопотань без участі керівника боржника суперечить положенням статей 4-3, 4-7, 38 ГПК України ( 1798-12 ) і ці порушення призвели до неповного з'ясування обставин справи, а відтак - суди не могли дати їм належну юридичну оцінку.
Тому оскаржувана постанова Вищого господарського суду України законна і обгрунтована, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для її скасування.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу арбітражного керуючого (розпорядника майна) Завірюхи Романа Володимировича відхилити, а постанову Вищого господарського суду України від 28 травня 2003 р. залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.