Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Пунктом 3 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) передбачено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до діючого законодавства.
Судами зроблено вірний висновок про те, що оскільки позивач зареєстрована у відділенні Фонду як страхувальник на умовах добровільного страхування, сплатила внески від свого доходу як суб'єкт підприємницької діяльності і у неї наступив страховий випадок (вагітність та пологи), то вона має право на отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами з усіх видів заробітної плати (доходу), з яких сплачено внески до Фонду і виплата даної допомоги здійснюється за місцем реєстрації позивача, як страхувальника, на умовах добровільного страхування.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами норм матеріального та процесуального права не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2005 та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21.07.2005 по справі за позовом гр. С. до Виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконної відмови в призначенні допомоги по вагітності та пологах, призначення та виплату вказаної допомоги та стягнення моральної шкоди, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.