ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 17/364д
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Щотки С.О.
суддів: Семчука В.В., Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Запоріжтехкомплект"
на рішення господарського суду Запорізької області від 24 листопада 2003 року
у справі N 17/364д
за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах Акціонерного товариства "Наш банк" (далі - АТ "Наш банк")
до Закритого акціонерного товариства "Запоріжтехкомплект" (далі - ЗАТ "Запоріжтехкомплект" )
про визнання недійсними змін у договір і стягнення 2 562 378,12 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились;
ГПУ: Штихно О.В.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24 листопада 2003 року (суддя - Шевченко Т.Н.) позов задоволено: визнана недійсною додаткова угода N 4 від 31.07.2003 року в частині внесення змін в пункт 3.2.2 договору N 01/2001 від 31.01.2001 р. та стягнуто з відповідача на користь АТ "Наш банк" 2421658,14 грн. суми кредиту, 140719,98 грн. відсотків за користування кредитом.
Рішення мотивовано доведеністю та обгрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішення, ЗАТ "Запоріжтехкомплект" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора Запорізької області в господарському суді Запорізької області пред'явлено позов про визнання недійсним додаткової угоди N 4 від 31.07.2003 року в частині внесення змін в пункт 3.2.2 Договору N 01/2001 про надання кредитної лінії від 31.01.2001 року та стягнення з відповідача 2 421 658,14 грн. суми кредиту та 140719,98 грн. відсотків за користування кредитом на користь АТ "Наш банк".
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не врахував того, що позов заступника прокурора поданий не в інтересах держави, а в інтересах АТ "Наш банк".
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) визначені засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року ( v003p710-99 ) у справі N 1-1/99 встановлено: положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держав, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
В пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі N 1-1/99 вказано, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до частини 2 статті 29 ГПК України ( 1798-12 ) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Згідно частини 1 статті 21 ГПК України ( 1798-12 ) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, позивачем у справі, порушеної за позовом прокурора, може бути лише орган, що здійснює владні функції, а прокурор звертається до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави в особі цього органу.
Проте, позов було подано заступником прокурора не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, а фактично в інтересах АТ "Наш банк".
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, враховуючи положення п. 4 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ), оскаржуване рішення необхідно скасувати, а провадження у справі припинити.
Керуючись п.1. ч. ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Запоріжтехкомплект" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24 листопада 2003 року у справі N 17/364д скасувати.
Провадження у справі припинити.