ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2004 Справа N 6/2/65
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів: Дерепи В.І. - доповідача, Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТзОВ "Торговельно-промислове підприємство "Стимул"
на рішення господарського суду Запорізької області від 2 вересня 2003 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27 січня 2004 р.
у справі N 6/2/65
за позовом ВАТ "Дніпродзержинський домобудівний комбінат"
до ТзОВ "Торговельно-промислове підприємство "Стимул"
про визнання недійсними векселів та визнання їх такими, що не підлягають оплаті,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання недійсними простих векселів.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 2 вересня 2003 позов задоволений частково. Визнані прості векселі, емітовані позивачем на користь відповідача такими, що не підлягають оплаті. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27 січня 2004 року рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийняті оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 9 грудня 1998 року між відповідачем та ТОВ "Діктум-Фактум" був укладений договір доручення, згідно умов якого довіритель доручив повіреному реалізувати цемент марки ПЦ-400 в кількості 3474 т за ціною 106,68 грн. за тону.
На виконання зобов'язань, ТОВ "Діктум-Фактум" 9 грудня 1998 року уклало з ВАТ "Дніпродзержинський домобудівний комбінат" договір купівлі-продажу N 735, згідно умов якого зобов'язалось передати у власність позивача цемент марки ПЦ-400 в кількості 3474 т за ціною 109,68 грн. за тону, а позивач - прийняти цемент та сплатити його вартість.
На підставі укладеного 15 листопада 2000 року між сторонами у справі договору купівлі-продажу N 106, відповідач зобов'язався продати позивачу 3474 т цементу марки ПЦ-400 по ціні 109, 68 грн. за тону, пунктом 4.1 якого передбачено, що на момент укладення договору N 106 товар передано покупцю.
Згідно додаткової угоди N 1 від 05.03.2002 року до договору купівлі-продажу N 106, оплата по цьому договору здійснюється шляхом видачі покупцем продавцю простого векселю з терміном оплати за пред'явленням на всю суму заборгованості до 31 грудня 2002 року. Виконуючи умови вказаного договору, позивач видав відповідачу спірні прості векселі.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення від 2 вересня 2003 року, правильно встановив той факт, що рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2001 року у справі N 1/3/972, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2002 року, заборгованість за вказаний цемент стягнута з позивача на користь ТОВ "Діктум-Фактум".
Тобто, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, вартість поставленого цементу в кількості 3474 т позивачем сплачена як на підставі рішення господарського суду від 22 жовтня 2001 року у справі N 1/3/972, так і шляхом видачі отриманих векселів.
Враховуючи, що в даному випадку видані векселі виступили як в якості цінних паперів, так як і розрахункові документи, суд вважає, що господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правильно визнав спірні векселі такими, що не підлягають оплаті.
У процесі розгляду місцевим судом та перегляду справи апеляційним господарським судом за наявними в справі доказами, вірно встановлено, що предметом договору N 735 і договору N 106 є один і той же цемент, власником якого є відповідач, що встановлено рішенням арбітражного суду Запорізької області від 17 жовтня 2000 року по справі N 4/1/361д. Факт відсутності векселів у скаржника не впливає на можливість визнання їх такими, що не підлягають оплаті.
Виходячи з викладеного, судові рішення відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони не відповідають нормам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 2 вересня 2003 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27 січня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Торговельно-промислове підприємство "Стимул" - без задоволення.