ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
11.05.2006 N 2-259/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів Карася О.В., Нечитайла О.М., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання Павлушко Р.С., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірми "Техком ЛТД" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 у справі N 2-1/3245-2005 господарського суду АР Крим за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим до 1) Приватного підприємства "Фірми "Техком ЛТД", 2) Приватного підприємства "Крайовий маркет" про визнання недійсними угод та стягнення 2135281,02 грн., ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.02.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2005, позов задоволено: визнано недійсними з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ), договори поставки від 01.08.2003, від 15.08.2003, від 10.09.2003, від 01.10.2003, від 15.10.2003 та від 30.10.2003, укладені між ПП "Крайовий маркет" та ПП "Фірма "Техком ЛТД"; стягнуто з ПП "Крайовий маркет" на користь ПП "Фірма "Техком ЛТД" 2135281,02 грн. та таку ж суму з останнього в доход державного бюджету як вартість отриманих товарів за вказаними договорами.
В касаційній скарзі ПП "Фірма "Техком ЛТД" просить скасувати постановлені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на їх невідповідність ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та ст.ст. 35, 43 ГПК України ( 1798-12 ).
Інші особи, які беруть участь у справі, заперечень на касаційну скаргу на подали.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ПП "Крайовий маркет", укладаючи оспорювані договори поставки, за якими цим же підприємством були поставлені товари (специфіковані деталі) ПП "Фірма "Техком ЛТД" на загальну вартість 2135281,02 грн., діяло з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Остання за висновком суду полягала в ухиленні зазначеного підприємства від сплати податків за фінансовими наслідками господарських операцій, здійснених на підставі вказаних договорів поставки. В обґрунтування такого висновку суд послався на рішення Дарницького районного місцевого суду м. Києва від 09.06.2004 у цивільній справі N 2-2363 за позовом гр. І. до ПП "Крайовий маркет", яким визнані недійсними статут ПП "Крайовий маркет" з дати державної реєстрації, тобто з 22.02.2002, та свідоцтво про реєстрацію цього підприємства платником ПДВ з 28.03.2002.
Посилаючись на вказане рішення, господарський суд вважав встановленими факти щодо відсутності у громадянина гр. І., як засновника ПП "Крайовий маркет", наміру здійснювати підприємницьку діяльність через це підприємство, ненадання підприємством податкової звітності, несплати податків та відсутності за юридичною адресою.
Разом з тим, з наявної у справі копії рішення Дарницького районного місцевого суду м. Києва від 09.06.2004 вбачається, що суд дійшов висновку про те, що гр. І., не маючи на меті створення та здійснення діяльності ПП "Крайовий маркет", не мав мети та можливості сплачувати податки. Факти щодо надання ПП "Крайовий маркет" податкової звітності за податкові періоди, в яких були здійснені господарські операції на виконання оспорюваних договорів поставки, та приховування від оподаткування фінансових показників за наслідками цих операцій судом в зазначеному рішенні не встановлені.
Оскільки в силу частини 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) рішення суду в цивільній справі, яке вступило в законну силу, є обов'язковим для господарського суду щодо встановлених ним обставин, які мають значення у господарській справі, у місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на зазначене не було законних підстав вважати встановленими факти ненадання ПП "Крайовий маркет" податкової звітності та несплати податків за фінансовими результатами виконання оспорюваних договорів без встановлення цих фактів в судовому процесі з дотриманням, зокрема, вимог ст. 43 ГПК України.
Останнє вимагалось, в тому числі, з огляду на наявну у справі копію акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.09.2004 про анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП "Крайовий маркет" платником ПДВ, з якого вбачається, що вказане підприємство не подає податкову звітність з березня 2004, тоді як операції з поставки мали місце в серпні - жовтні 2003. В цьому ж акті зафіксовано відсутність податкової заборгованості ПП "Крайовий маркет". Акт про факт відсутності вказаного підприємства за юридичною адресою, копія якого приєднана до матеріалів справи, також відтворює події станом на 24.03.2003. Зазначені докази не знайшли будь-якої оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів.
За змістом ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ), зазначеної позивачем як матеріально-правова підстава позову, недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання статуту підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.
Правильно перевіряючи дійсність оспорюваних угод стосовно їх відповідності вказаній статті, як такій, що вказана позивачем матеріально-правовою підставою позову та діючій на момент укладення цих угод, господарські суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що Цивільний кодекс України ( 435-15 ), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ). За змістом частини 2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
З огляду на зазначене застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення оспорюваних угод, але відсутніх в Цивільному кодексі України ( 435-15 ) на момент ухвалення рішення, є помилковим.
Наведені порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права призвели до прийняття неправильний судових рішень та в силу положень ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а також мати на увазі, що з 1 січня 2004 року публічно-правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою - із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у сферу господарсько-правового регулювання. Стаття 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Разом з тим її застосування судом при вирішенні спору можливе в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.
Крім того, судом має бути з'ясовано, чи не ліквідоване ПП "Крайовий маркет" на час судового розгляду справи, оскільки ліквідація відповідача згідно ст. 157 КАС України ( 2747-15 ) може бути підставою для закриття щодо нього провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Вищий адміністративний суд України УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Техком ЛТД" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 та рішення господарського суду АР Крим від 17.02.2005 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).