Відповідно до клопотання позивача від 15.03.1998 про надання земельної ділянки під забудову у центрі селища культурно-музейного комплексу відповідач рішеннями від 26.03.1998, N 1319 від 21.03.2003, N 1490 від 22.05.2001 та N 1692 від 20.09.2001 надав позивачу земельну ділянку по вул. Леніна (в районі пошти) загальною площею 0,28 га у постійне користування, надавши посвідчення права постійного користування землею Державний акт ІІ-КМ N 005095.
Позивач поданими документами не довів, що надана йому земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення і порушено порядок зміни категорії земельної ділянки.
Рішеннями відповідача від 22.08.2001 N 1634 та від 23.04.2002 N 75 відповідач надав ПП С.Н.М. в оренду земельну ділянку по вул. Леніна (в районі пошти) площею 0,003 га до 2008 р., уклавши договори оренди від 04.10.2001 та від 03.06.2002.
Зазначені вище рішення не свідчать про належність земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, а за цільовим використанням як позивача так і ПП С.Н.М. ділянка належить до земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів).
Відповідно до ст. 64 ЗК України ( 561-12 ) використання земель селища міського типу здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території.
Як встановлено судами при розгляді справи та вбачається з рішень господарських судів у інших справах, що наявні у матеріалах справи, спірна земельна ділянка надана позивачу і ПП С.Н.М., що суперечить вимогам ст.ст. 19, 80 ЗК України ( 561-12 ), оскільки на момент надання землі відповідач не перевів ділянку із земель запасу або не здійснив її вилучення у попереднього користувача, а відносно надання землі в оренду ПП С.Н.М. не було затверджено відповідачем проект відведення земельної ділянки.
Внаслідок неправомірних дій відповідача були порушені права на земельну ділянку по вул. Леніна (в районі пошти) як позивача, так і ПП С.Н.М., оскільки надання земельної ділянки відповідачем здійснено без врахування проектів планування та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території, що передбачено ст. 64 ЗК України ( 561-12 ), та з порушенням порядку надання земельної ділянки, визначеного ст. 19 ЗК України.
Позивач як особа, що подала клопотання про надання їй земельній ділянці у постійне користування по вул. Леніна (в районі пошти), отримав погодження на розробку проекту відводу згідно з рішеннями відповідача від 26.03.1998, N 1319 від 21.03.2003 та N 1490 від 22.05.2001, які на момент розгляду справи є чинними, і він не втратив права на звернення з позовом про визнання недійсними рішення відповідача N 75 і додаткової угоди від 03.06.2002, якими ПП С.Н.М. надано земельну ділянку по вул. Леніна (в районі пошти) в оренду.
Відповідач не довів дотримання ним вимог земельного законодавства при укладанні додаткової угоди від 03.06.2002 та прийняті рішення 2 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради N 75 від 23.04.2002.
Відмовляючи у задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій визначили, що надання земельної ділянки позивачу здійснено після надання цієї ж ділянки рішенням 46 сесії 23 скликання Коктебельської селищної ради від 22.08.2001 N 1634, не дослідивши відповідність цих обставин вимогам ст.ст. 19, 64, 80 ЗК України ( 561-12 ).
Суди визнали, що позивачу попередніми рішеннями від 26.03.1998, N 1319 від 21.03.2003 не зазначалася земельна ділянка по вул. Леніна (в районі пошти), що суперечить змісту рішення N 1319 від 21.03.2003, в якому визначена саме та ділянка.
Оскільки права позивача на земельну ділянку і ПП С.Н.М. порушені внаслідок недотримання відповідачем вимог земельного законодавства, поновлення їх прав може бути здійснено шляхом скасування тих рішень, які стали підставою для звернення з позовом у цій справі та іншим справам, розглянутим господарськими судами, щодо права на користування земельною ділянкою по вул. Леніна (в районі пошти).
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення і постанова у справі підлягають скасуванню, а позов слід задовольнити частково, визнавши недійсним рішення 2 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради від 23.04.2002 N 75.
ПП С.Н.М. до участі у справі залучена як третя особа на боці відповідача Коктебельської селищної ради. Позивач звернувся з позовом, в якому об'єднано дві вимоги: про визнання недійсним рішення 2 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради м. Феодосії від 23.04.2002 N 75 та додаткової угоди від 03.06.2002 N 3065 про внесення змін до договору оренди землі укладеного між Коктебельської селищною радою і ПП С.Н.М.
Відповідно до п. 3 ст. 152 ЗК України ( 2768-14 ) (в редакції від 25.10.2001) захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом визнання угоди недійсною.
Припинення прав і обов'язків сторін по угоді згідно зі ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) вимагає рівності сторін у процесі, яка у повному обсязі не передбачена для третьої особи, тому будь-який висновок щодо визнання недійсною або невідповідною законодавству угоди без участі сторони по угоді в якості позивача або відповідача обмежує сторону угоди на захист своїх інтересів у суді.
Судами при розгляді по справі по суті не було враховано наявність захисту інтересів сторін по угоді, що є суттєвим порушенням вимог матеріального і процесуального законодавства і підставою для скасування рішення і постанови в цій частині та направлення справи на новий розгляд щодо другої позовної вимоги - визнання угоди недійсною.
Керуючись ст.ст. 49, 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду АР Крим від 20-24.09.2004 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02-23.12.2004 у справі N 2-8/10679.1-04 скасувати.
3. Визнати недійсним рішення 2 сесії 24 скликання Коктебельської селищної ради м. Феодосії від 23.04.2002 N 75, задовольнивши позов в цій частині.
4. В частині визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2002 N 3065 Про внесення змін договору оренди землі справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.