ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 2/220
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача Гринюк Г.В. дов. від 19.07.2004 року Сідей І.М. комерц. директор, паспорт
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції
у справі N 2/220
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 27.10.2004 року
за позовом Виробничо-комерційної фірми "Леда-С-Україна"
до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Виробничо-комерційна фірма "Леда-С-Україна" звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Хустської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.05.2004 року
N 0000332351/0-569/31098952/9721/10/23,
N 0000102640/0-658/31098952/5319/10/26,
N 0000322351/0-570-31098952/4722/10/23.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.08.2004 року у справі N 2/220 (суддя Рогач Л.І.) задоволено позовні вимоги виробничо-комерційної фірми "Леда-С-Україна", податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.05.2004 року N 569/31098952/10/23, N 570/31098952/4721/10/23, N 658/31098932/5319/10/26 визнано недійсними. Рішення вмотивоване невідповідністю висновків акта перевірки, що спричинили прийняття оспорюваних повідомлень-рішень, фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 27.10.2004 року (судді Орищин Г.В., Бобеляка О.М., Дубник О.П.) рішення господарського суду Закарпатської області від 06.08.2004 року залишив без змін з тих самих підстав.
Хустська об'єднана державна податкова інспекція звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній справі, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), статті 9 Закону України "Про підприємства в України" ( 887-12 ).
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарським судом Закарпатської області та Львівським апеляційним господарським судом в ході розгляду справи було встановлено наступне.
Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією, була здійснена перевірка виробничо-комерційної фірми "Леда-С-Україна" з приводу дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року по 01.01.2004 року.
За результатами проведення перевірки складений акт від 26.05.2004 року N 623/23/31098952, в якому державна податкова інспекція зазначила, що підприємством у листопаді 2003 року до податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних з порушенням вимог заповнення податкових накладних на суму 885 грн., а в грудні 2003 року до податкового кредиту віднесено суму 116 грн. з отриманих послуг, що не відносяться до складу валових витрат. Крім того в акті перевірки зазначено, що в квітні 2002 року та у вересні 2002 року виробничо-комерційна фірма "Леда-С-Україна" отримала від засновника фірми "Євроконкорд" для здійснення господарської діяльності сільськогосподарське обладнання загальною вартістю 764944,54 грн., при ввезенні яких не сплачувався податок на додану вартість.
На підставі зазначеного акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.05.2004 року N 0000332351/0-569/31098952/9721/10/23 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 109497 грн., в тому числі 36499 грн. штрафних санкцій; N 0000322351/0-570-31098952/4722/10/23 про зменшення на суму 24766 грн. належного бюджетного відшкодування; N 0000102640/0-658/31098952/5319/10/26 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 45000 грн., в тому числі 15000 грн. штрафних санкцій.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит за перевіряємий період підтверджений податковими накладними. Матеріали акта перевірки не містять посилання на конкретні податкові накладні, суми сплаченого податку на додану вартість за якими не було враховано контролюючим органом у складі податкового кредиту, а також не вказують на наявність недоліків що були допущені при оформленні податкових накладних.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме на те що позивачем були надані належні документальні докази в підтвердження правомірності формування ним складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2003 року, тобто податкові накладні згідно реєстру на повну суму податкового кредиту, зазначеного в податкових деклараціях, а в акті перевірки не були вказані номери накладних та недоліки в їх оформленні, які, на думку податкової інспекції не давали позивачеві права на формування за ними податкового кредиту, господарські суди дійшли правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо донарахування відповідних сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірними актами Хустської об'єднаної державної податкової інспекції.
Крім того господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що на митну територію України ввезено сільськогосподарське обладнання - два зернозбиральні комбайни з допоміжним обладнанням, за вантажно-митними деклараціями вартістю 759543,94 грн. Кількість обладнання та сума відповідає обумовленому в статуті розміру внеску, нову редакцію якого зареєстровано 10.10.2002 року виконкомом Хустської міськради. Отримане виробничо-комерційною фірмою сільськогосподарське обладнання передано в оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності на підставі укладених договорів оренди, а оренду плату включено до складу податкових зобов'язань позивача.
Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи в облік на емітовані нею корпоративні права.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про підприємства" ( 887-12 ) (чинного на момент передачі сільськогосподарського обладнання в оренду), підприємство вправі здавати в оренду належне йому майно, будинки, споруди, устаткування, інші матеріальні цінності, якщо інше не передбачено діючим законодавством чи його статутом. Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, спрямовані на одержання прибутку (доходу), що не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.
Зважаючи на те, що матеріалами справи, зокрема, статутом позивача, вантажно-митними деклараціями підтверджується ввезення на митну територію України (як внеску іноземного інвестора до статутного фонду позивача) сільськогосподарської техніки і перебування її як основних фондів на балансі підприємства господарський суд дійшли правильного висновку щодо неправомірності нарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з цього податку.
Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, які були відхилені господарськими судами при попередньому розгляді справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) постанова ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.08.2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 року у справі N 2/220 залишити без змін, а касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.