ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 3/46
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 25 серпня 2004 року
у справі N 3/46
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест"
до Державної податкової інспекції у м. Полтава
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтава від 09.03.04 N 0000052305/0 та N 0000062305/0
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача:
Завгородній Б.В. дов. від 22.03.05 N 2.
від відповідача:
Саранча Т.А. дов. від 06.04.04 N 9/10-034,
Перцева О.Л. дов. від 18.03.05 N 2243/9/10-011.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.04.2005 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" в березні 2004 р. заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтава від 09.03.04 N 0000052305/0 та N 0000262340/0, якими позивачеві донараховано 1371 грн. податку на додану вартість і застосовані фінансові санкції у розмірі 685,50 грн. за несплату донарахованої суми податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1998721 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не припускалося порушень вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а відтак зменшення суми відшкодування, донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій за несплату податку є неправомірним.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05 травня 2004 р., що прийняте суддею Бунякіною Г.І. у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтава від 09.03.04 N 0000052305/0 та N 0000262340/0 відмовлено. Рішення суду вмотивоване приписами пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) з огляду на те, що витрати позивача з оплати послуг з товарного кредиту не включаються до складу валових витрат виробництва, а тому висновок податкової служби про завищення суми податкового кредиту і порушення з боку позивача вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) визнано правомірним.
Харківський Апеляційний господарський суд у складі головуючого Лащенко Л.Д. та суддів Істоміної О.А., Погребняк В.Я. постановою від 25 серпня 2004 року залишив перевірене рішення Господарського суду Полтавської області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального та процесуального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. Касаційна скарга обґрунтована помилковим, на думку заявника, застосуванням у рішенні та постанові господарського суду приписів статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та приписів статей 1, 3, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). При цьому заявник наголошує, що процент за товарним кредитом включається до складу валових витрат виробництва, а відтак підприємством правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1998721 грн. Товариство вважає висновок господарського суду про те, що право на відшкодування ПДВ виникає при надлишковій сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, помилковим з огляду на приписи підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, скаржник зауважує, що правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідно до приписів пункту 7.2 статті 7 названого Закону підтверджується податковою накладною, виписаною його контрагентом. Заявник вважає, що судами порушено норми процесуального права, зокрема стаття 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Від Державної податкової інспекції у м. Полтава відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки Харківським апеляційним господарським судом, Вищий господарський суд України відзначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Полтава від 09.03.04 N 0000052305/0 та N 0000262340/0 позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1998721 грн. та донараховано 1371 грн. податку на додану вартість і застосовані фінансові санкції у розмірі 685,50 грн. за несплату донарахованої суми податку на додану вартість. Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" за червень 2003 р. від 04.03.2004 р. N 0583/23-016/23-2, в якому відбито порушення позивачем вимог пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Перевіркою зазначено про те, що від'ємне значення податку на додану вартість у ТОВ "Укрпромінвест" у червні 2003 року виникло у зв'язку з придбанням товару за договором купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 30.05.03 між ТОВ "Укрпромінвест" та ТОВ "Компанія "Промбізнеспроект" був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту N ПБ-Т/К06-05, згідно якого ТОВ "Компанія "Промбізнеспроект" відвантажило на адресу ТОВ "Укрпромінвест" комплекси для вимірювання в кількості 217 шт., міліамперметри - 35 шт. загальною вартістю 14815500 грн., в т.ч. ПДВ - 2469250 грн. та виписало видаткову накладну від 02.06.03 N ПБ0000229; податкову накладну від 02.06.03 N 357. Процент за користування послугами товарного кредиту становить 3% і нараховується з 04.06.03. Загальна сума вартості товару, з урахуванням процентів за послуги товарного кредиту, яка належить до сплати ТОВ "Укрпромінвест", станом на 30.06.03 складає 26816055 грн. 02.06.03 між ТОВ "Укрпромінвест" та ТОВ "Компанія "Торгресурс" був укладений договір купівлі-продажу N ТР-КП-06/05, згідно якого ТОВ "Компанія "Торгресурс" придбало у ТОВ "Укрпромінвест" комплекси для вимірювання в кількості 217 шт., міліамперметри - 35 шт. загальною вартістю 14823732 грн., в т.ч. ПДВ - 2470622 грн., а ТОВ "Укрпромінвест" виписало видаткову накладну N 01 від 02.06.03; податкову накладну N 1 від 02.06.03. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суди попередніх інстанцій виходили з доведеності матеріалами справи відсутності факту сплати за договором купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту. У відповідності з підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань продавця вважається дата, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання грошових зобов'язань перед позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Торгресурс" видало простий вексель N 66334992648124 номінальною вартістю 24824334,50 грн., з дисконтом 10000602,5 грн., строк оплати визначено моментом пред'явлення, емітент ТОВ "Альфа-Трейд". Даний вексель був переданий позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промбізнеспроект" як частковий розрахунок із заборгованості в розмірі 26816055 грн. Крім того, в оплату послуг з товарного кредиту позивач надав ТОВ "Компанія "Промбізнеспроект" простий вексель N 763314896638, емітент ТОВ "Укрпромінвест", номінальною вартістю 1991720,50 грн. Суди також встановили факт відсутності перерахування до бюджету сум податку на додану вартість. За змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений. До такого висновку слід прийти, виходячи з системного аналізу Закону, зокрема, абзацу 3 пункту 4.8 статті 4, де передбачено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", наведеним в пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", за яким, "платник податку" - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Окрім того, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Приписами статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) визначено, що до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до приписів підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Наведеним спростовується довід касаційної скарги товариства про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1998721 грн.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень. За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.05.2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 року у справі N 3/46 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест" залишити без задоволення.