Так, пункт 1 ст. 7 Декрету ( 13-92 ) передбачає сплату прибуткового податку з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання), тобто з доходу, отриманого в результаті основної, систематичної діяльності громадянина, що носить постійний характер, який обчислюється за ставками прогресивного оподаткування доходів громадян, встановленими Указом Президента України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13 вересня 1994 року N 519 ( 519/94 ) (зі змінами від 3 лютого 1995 року N 100 ( 100/95 ), 21 листопада 1995 року N 1082 ( 1082/95 ). Зокрема, даний Указ передбачає, що нижньою межею, з якої розпочинається оподаткування доходів громадян, є один неоподатковуваний мінімум (17 грн.).
Таким чином, Декретом ( 13-92 ), окрім як у п. 1 ст. 7, не встановлено інших ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян. Тому, оскільки чинним законодавством передбачена тільки одна шкала ставок для обчислення прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян (починаючи з одного неоподатковуваного мінімуму - 17 грн.) вона повинна застосовуватись до всіх об'єктів оподаткування.
Крім того, ухвалою Конституційного Суду України від 21 березня 2002 року N 9-у/2002 року (справа N 2-17/2002) ( v009u710-02 ) було відмовлено у відкритті конституційного провадження в справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) Указу Президента України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ).
Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що даний Указ ( 519/94 ) прийнято відповідно до положень Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року ( 888-09 ) (п.7-4 ст.114-5).
Згідно із цією конституційною нормою Президент України мав повноваження ухвалювати "укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів".
Положення цього Указу ( 519/94 ) застосовуються з 1996 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України для розрахунку надходжень від податків, зборів (обов'язкових платежів), а також визначення сум штрафів за адміністративні правопорушення.
З наявної в матеріалах справи копії акту про результати планової комплексної документальної перевірки ТОВ ВП "Акватон" від 04.08.2003 р. вбачається, що за висновком контролюючого органу за період з 1 жовтня 2001 року по березень 2003 року позивачу підлягає донарахуванню прибутковий податок по 68 особових рахунках у сумі 86992,15 грн., в тому числі по проведених річних перерахунках за 2001 рік, з урахуванням повернутих сум прибуткового податку за рішеннями Рівненського міського суду (т.1, а.с.25).
Згідно рішення ДПА в Рівненській області від 07.11.2003 року N 13494/25-16/2000, прийнятого у процедурі апеляційного узгодження, сума донарахованого ТОВ ВП "Акватон" прибуткового податку з громадян збільшена на 14666,15 грн., повернутого 56 працівникам позивача за рішеннями Рівненського міського суду, та застосовані штрафні санкції в сумі 29332,30 грн. ( т.1, а.с. 58).
На суму податкового зобов'язання 43998,45 грн. позивачу було направлене податкове повідомлення-рішення від 13.11.2003 р. N 0002381743/2/17-115.
З огляду на наведені висновки контролюючого органу правильне вирішення спору вимагає встановлення дійсних обставин щодо бази оподаткування, взятої контролюючим органом до розрахунку суми податкового зобов'язання, визначеної позивачу до сплати оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, що в силу визначених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) меж касаційного перегляду справи не охоплюється компетенцією суду касаційної інстанції.
Необхідність дотримання господарським судом при розгляді справи вимог частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), згідно якої судова оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, обумовлює необхідність скасування постановлених у справі судових рішень в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне:
- N 0001591743/1/17-115 від 22.10.2003 р,
- N 0001591743/2/17-115 від 13.11.2003 р.;
- N 0002381743/2/17-115 від 13.11.2003 р. ;
- N 0001591743/3/17-115 від 23.01.2004 р.;
та N 0002381743/3/17-115 від 27.01.2004 р. з передачею справи в цій частині на новий розгляд.
Постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню і в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0001591743/0/17-115 від 05.08.2003 р. з припиненням провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки матеріалами справи підтверджено, що рішенням ДПІ у м. Рівне від 22.10.2003 р. N 33905/17-126 вказане податкове повідомлення-рішення було змінене за результатами розгляду скарги ТОВ ВП "Акватон", у зв'язку з чим відповідно до підпункту "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.
Враховуючи помилковість направлення податкового повідомлення-рішення N 0002381743/3/17-115 від 23.01.2004 р. на суму податкового зобов'язання 260976,45 грн., визнану відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення недійсним підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.п. 1, 3, 4 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Рівненської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2004 р., рішення господарського суду Рівненської області від 28.05.2004 р. в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне N 0001591743/0/17-115 від 05.08.2003 р., N 0001591743/1/17-115 від 22.10.2003 р., N 0001591743/2/17-115 від 13.11.2003 р., N 0002381743/2/17-115 від 13.11.2003 р., N 0001591743/3/17-115 від 23.01.2004 р., N 0002381743/3/17-115 від 27.01.2004 р.
Справу в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне N 0001591743/1/17-115 від 22.10.2003 р., N 0001591743/2/17-115 від 13.11.2003 р., N 0002381743/2/17-115 від 13.11.2003 р., N 0001591743/3/17-115 від 23.01.2004 р., N 0002381743/3/17-115 від 27.01.2004 р. передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне N 0001591743/0/17-115 від 05.08.2003 р.
В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2004 р. залишити без змін.