Спеціальним законодавством, зокрема Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання та систему валютного контролю" ( 15-93 ) та Цивільним кодексом ( 1540-06 ) ( в редакції 1963 р.) не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічним договором.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України.
Судова колегія касаційної інстанції, також, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірно нарахованих інспекцією штрафних санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей.
Зважаючи на викладене, підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2004 р. зі справи N 33/838 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.