ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2005 Справа N 33/419-25/285
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: від позивача: Горбач О.В. від відповідача: Сорока Ю.Ю., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. у справі N 33/419-25/285 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до відділення Державного казначейства у м. Києві про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансторгсервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та відділення Державного казначейства у м. Києві про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 20.01.2003 р. N 25/26-16/0, розпорядження від 20.01.2003 р. N 03р/26-16 та стягнення бюджетної заборгованості та процентів у розмірі 2806878,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2003 р. у справі N 33/419 (суддя А.М. Лосєв), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. (судді: М.М. Новіков, А.І. Мартюк, Г.М. Мачульський), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансторгсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 20.01.2003 р. N 25/26-16/0, розпорядження від 20.01.2003 р. N 03р/26-16 та стягнення бюджетної заборгованості та процентів у розмірі 2806878,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2004 р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2003 р. у справі N 33/419 скасовано і передано справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
За новим розглядом справи, якій присвоєно N 33/419-25/285, ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2004 р. (суддя С.М. Морозов) відмовлено Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва у задоволенні клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи.
Не погодившись з ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2004 р. Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2004 р. прийнято апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. (судді: О.М. Нечитайло, С.Я. Дикунська, О.В. Вербицька) апеляційне провадження по апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва припинено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та призначити судово-бухгалтерську експертизу по справі N 33/419-25/285. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва мотивує тим, що судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 31, 41 ГПК України ( 1798-12 ).
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом, 08.09.2004 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для роз'яснення питань, що виникли при визначенні правильності оподаткування операцій по торгівлі цінними паперами.
Відповідно до ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відхиляючи подане відповідачем клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Припиняючи апеляційне провадження по апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу господарського суду м. Києва від 05.10.2004 р., господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що право сторін на оскарження ухвали господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи норми Господарського процесуального кодексу не передбачають.
Як вже було зазначено, відповідно до ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Отже, з аналізу зазначеної норми вбачається, що призначення судової експертизи є власною ініціативою господарського суду, а учасники процесу відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Крім того, остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом.
Згідно зі ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). Отже, даною статтею передбачено, що ухвала місцевого господарського суду може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку, встановленому для оскарження судових рішень. При цьому Вищий господарський суд України зазначає, що оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що право сторін на оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р. у справі N 33/419-25/285 - без змін.