Ст. 41. Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених з

Чинна редакція, діє з 2007-05-24

Оскільки матеріальні цінності визначаються активами платника податків, що належать юридичній чи фізичній особі на праві власності або повного господарського відання, тому вони підлягають конституційному захисту як об'єкт права власності.

Крім того, в рішенні Конституційного суду України по справі N 1-9/2005 ( v002p710-05 ) від 24.03.2005 року у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положень п. 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (справа про податкову заставу) зазначено, що сутність податкової застави полягає в запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що примусове стягнення податкової заборгованості - передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Активами платника податків згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Статтею 3 вказаного Закону ( 2181-14 ) визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин не вбачається, що примусовий продаж належного на праві власності позивачу майна відбувся за рішенням суду про звернення стягнення на його активи.

Враховуючи наведене, постанова Львівського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гусятинської МДПІ б/н та б/д на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року у справі N 13/179-2475 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 року у справі N 13/179-2475 - без змін.

Головуючий - суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна О.Глос