ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 2/283
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенко М.І. (головуючий), Харченка В.М., Чабана В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача - Мироненко С.М. та представників відповідача - Куницького В.В. і Громніцького Ю.П.
касаційну скаргу спільного українсько-американського підприємства "Ірен"
на постанову від 05.11.2003 Київського апеляційного господарського суду
у справі N 2/283 господарського суду м. Києва
за позовом спільного українсько-американського підприємства "Ірен"
до НАК "Нафтогаз України"
про визнання недійсними договорів
В судовому засіданні 13.05.2004 оголошувалась перерва до 20.05.2004.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2003 року спільне українсько-американське підприємство "Ірен" звернулося з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору N 214/01 про уступку права вимоги від 11.06.1997 та договору N 41 про уступку права вимоги від 11.06.1997.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.08.2003 у справі N 2/283 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2003 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 05.11.2003, рішення суду першої інстанції від 28.08.2003 та прийняти нове рішення, яким визнати договори N 214/01 від 11.06.1997 та N 41 від 04.08.1995 недійсними з моменту укладення, з огляду на те, що вони були укладені з метою приховати інші угоди, а саме договори доручення. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 32, 33 ГПК України ( 1798-12 ), ст.ст. 48, 197, 386-391 ЦК України ( 1540-06 ).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 11.06.1997 між СУАП "Ірен" та АТ "Укргазпром", правонаступником якого є НАК "Нафтогаз України", був укладений договір N 214/01 про уступку права вимоги, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався передати позивачеві право витребування погашення заборгованості до підприємств-боржників товариства чи його дочірніх підприємств, а підприємство зобов'язалось прийняти право витребування заборгованості.
Вищезазначеним обставинам суди дали належну оцінку, і обгрунтовано дійшли до висновку, що норми ч. 2 статті 58 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) не є підставою для визнання вищезазначеного договору недійсним, навіть якщо це удавана угода, яка приховує договір доручення, оскільки дана стаття передбачає, що в такому випадку до договору N 214/01 від 11.06.1997 року застосовуються правила, які регулюють договір доручення.
Крім того, судами правомірно не задоволено позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним договору N 41 від 04.08.1995, оскільки твердження позивача про те, що відповідно до умов даного договору "Укргазпром" зобов'язався передати підприємству право витребування заборгованості споживачів газу України перед Укргазпромом, а підприємство зобов'язалось прийняти право витребування заборгованості та проводити оплату за використаний газ не відповідає обставинам справи. У цьому зв'язку, суди вірно встановили, що зазначений договір взагалі не містить поданих ознак договору про уступку права вимоги, а є договором доручення.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу спільного українсько-американського підприємства "Ірен" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2003 та рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2003 по справі N 2/283 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М., Суддя Чабан В.В.