СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 30.07.97
(Витяг)
Несплата покупцем грошей за придбане майно не належить до підстав для визнання угоди недійсною, передбачених ст. 57 ЦК України ( 1540-06 )
У липні 1996 р. Ш. пред'явив позов до Р. та інших, а також до комісійного магазину ТОВ ПКФ "Гронус", Броварської філії цієї фірми, автосервісного підприємства "Бліц-Авто", виробничої фірми "Каскад" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля і визнання права власності на нього.
Позивач зазначав, що в травні 1995 р. між ним, з однієї сторони, та Р. - з другої, була досягнута домовленість про продаж належного йому на праві приватної власності легкового автомобіля АУДІ-100. 20 травня того ж року відповідно до зазначеної домовленості в комісійному магазині фірми "Гронус" було оформлено купівлю-продаж автомобіля, а також довідку-рахунок на ім'я Р., але обумовлена грошова сума, за винятком задатку, йому передана не була. Коли позивач і відповідачі (фізичні особи) зупинились на одній із вулиць міста для розрахунку, то не знайомі йому чоловіки насильно витягли його з автомобіля, а відповідачі на цьому ж автомобілі втекли. В подальшому автомобіль неодноразово перепродавався, останнім його набувачем є Ц. Оскільки автомобіль вибув із володіння поза волею позивача, останній просив визнати всі договори купівлі-продажу недійсними на підставі ст. 57 ЦК ( 1540-06 ), а також визнати його право власності.
Рішенням Київського міського суду від 24 квітня 1997 р. Ш. в позові відмовлено за безпідставністю. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила рішення суду без змін із таких підстав.
Судом встановлено, що в травні 1995 р. між Ш. і подружжям Р-ків була досягнута домовленість про купівлю-продаж належного позивачеві легкового автомобіля АУДІ-100. 20 травня 1995 р. в комісійному магазині ТОВ ПКФ "Гронус" вони належним чином оформили договір, і на ім'я Р. була видана довідка-рахунок про придбання зазначеного автомобіля. Обставини оформлення купівлі-продажу автомобіля через комісійний магазин стверджені довідкою-рахунком та іншими доказами, яким суд дав належну оцінку. Не заперечувалися ці обставини і позивачем.
Відповідно до ст. 57 ЦК ( 1540-06 ), якою обгрунтовувалися позовні вимоги, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин змушений був укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого. Виходячи зі змісту цієї норми права зазначені в ній обставини можуть бути підставою для визнання угоди недійсною, якщо вони мали місце до укладення угоди або в процесі її укладення.
По суті справи встановлено, що договір купівлі-продажу був оформлений документально, а машина, документи і ключі від неї передані позивачем покупцеві. Вчинення в цей період яких-небудь протиправних дій щодо позивача з боку відповідачки чи інших осіб не встановлено. Таким чином, Р. і юридично, і фактично стала власником спірного автомобіля, оскільки відповідно до ст. 128 ЦК ( 1540-06 ) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.
Протиправні дії, на які посилається позивач, навіть у разі їх доведеності не можуть бути підставою для визнання угоди недійсною як такі, що мали місце після переходу права власності до відповідачки Р. Несплата покупцем грошей за придбане майно також не може бути підставою для визнання угоди недійсною. Наявність такої обставини дає продавцеві право вимагати виконання покупцем цього зобов'язання.
Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 57 ЦК ( 1540-06 ) підстав для визнання як першої, так і наступних угод недійсними.
Оскільки постановлене судом рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила його без зміни.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.