ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04.12.2003 Справа N 2-20/4783-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді, суддів розглянув касаційну скаргу Об'єднаної державної податкової інспекції в Н-ській області (далі - ОДПІ) на постанову Н-ського апеляційного господарського суду від XX.06.2003 р. у справі N ___ господарського суду Н-ської обл. за позовом ОДПІ до 1) Концерну "А", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Б" (далі - ТОВ), 3) Приватного підприємства "В" (далі - ПП) про визнання недійсним векселя.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Н-ської обл. від XX.03.2003 р. по справі N ___ в задоволенні позову ОДПІ до Концерну "А", ТОВ, ПП про визнання недійсним векселя відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що вексельне законодавство не пов'язує дійсність і законність векселя з фактом знаходження майна та майнових прав векселедавця в податковій заставі чи заставі, а право податкової застави та її реєстрація виникли вже після укладення сторонами договору застави домоволодіння готелю.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від XX.06.2003 р. залишено без змін рішення господарського суду Н-ської обл. від XX.03.2003 р. по справі N ___.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Н-ського апеляційного господарського суду від XX.06.2003 р. з підстав неправильного застосування ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ), та пп.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) і передати справу на новий розгляд.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанцій, XX.04.2000 р. між ПП та Концерном "А" укладено договір N ___ "Про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів", відповідно до умов якого ПП зобов'язалося за дорученням Концерну "А" та за його рахунок виконати комплекс транспортно-експедиційних послуг, а Концерн "А" - прийняти та оплатити послуги.
Згідно з п.4 договору, концерн "А" здійснює 100% передплату розрахункової вартості транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, розрахункової суми перевізних платежів та суми страхової премії, не менш ніж за 5 банківських днів до початку перевезення на розрахунковий рахунок ПП.
XX.04.2000 р. сторонами за договором був підписаний акт здачі виконаних послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, охороні, та супроводженню вантажів на загальну суму _________ грн. Концерн "А" свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахував на розрахунковий рахунок ПП суму в розмірі _____ грн., що підтверджується копією платіжного доручення N ___ від XX.05.2000 р.
XX.05.2002 р. ПП та фірма "KTL" (Кіпр) уклали договір уступки права вимоги, відповідно до якого фірма "KTL" прийняла права та обов'язки за договором N ___ від XX.04.2000 р., а саме право вимагати від концерну "А" належного виконання прийнятих на себе зобов'язань по сплаті основного боргу в сумі _________ грн. та відшкодування збитків, визнаних в сумі ___ грн.
XX.06.2002 р. між фірмою "KTL" та ТОВ укладено договір уступки права вимоги, відповідно до якого фірма "KTL" передала ТОВ право вимоги від Концерну "А" прийнятих ним зобов'язань по сплаті основного боргу в сумі _____ грн. та відшкодування збитків, визнаних в сумі _____ грн.
XX.07.2002 р. концерн "А" передав ТОВ в рахунок виконання своїх грошових зобов'язань простий вексель N ___ на суму ____ грн. зі строком погашення XX.07.2002 р.
XX.07.2002 р. вексель був пред'явлений до платежу, однак Концерном "А" оплата проведена не була, у зв'язку з чим вексель був нотаріально опротестований в несплаті проти векселедавця і здійснено виконавчий надпис, та в установленому законом порядку направлений для виконання до Відділення державної виконавчої служби Н-ського державного управління юстиції.
Постановою державного виконавця Відділення державної виконавчої служби Н-ського державного управління юстиції, нереалізоване з публічних торгів майно - домоволодіння готелю передано ТОВ в рахунок погашення боргу по виконавчому напису N ___ від XX.07.2002 р. про стягнення з Концерну "А" на користь ТОВ боргу в сумі _____ грн.
Таким чином, твердження позивача про те, що спірний вексель видано в порушення ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ), яка визначає можливість видання переказних і простих векселів лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, спростовується встановленими обставинами справи, з яких вбачається, що вексель N ___ був виданий Концерном "А" в рахунок погашення своїх грошових зобов'язань за отримані послуги по договору N ___ від XX.04.2000 р. "Про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів".
Окрім того, відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ), вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Положеннями цієї ж статті встановлено обов'язкові реквізити простого та переказного векселя. Зокрема, для простого векселя такими реквізитами є:
а) найменування "вексель";
б) проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму;
в) зазначення строку платежу;
г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;
д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
е) дата і місце складання векселя;
є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).
Документ, у якому відсутній будь-який з вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у частині 5 статті 1 цього Закону ( 1201-12 ).
Судом не встановлено дефекту форми векселя, а тому підстав, які б позбавляли його вексельної сили, колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів зазначає, що вексельне законодавство не пов'язує дійсність векселя з фактом знаходження майна векселедавця в заставі, в тому числі податковій заставі.
Беручи до уваги всі вищевикладені обставини в їх сукупності, судова колегія Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що постанова Н-ського апеляційного господарського суду від XX.06.2003 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від XX.06.2003 р. у цій справі залишити без змін.