ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2006 Справа N 30/223
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ,
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005
зі справи N 30/223
за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" (далі - ВАТ "Дніпронафтопродукт"), м. Дніпропетровськ,
до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК)
про визнання недійсним розпорядження
за участю представників сторін:
позивача - Кирилюка Д.В., Переяславської М.В.
відповідача - Гарагулі В.П., Онищенко В.М., Ущука П.З.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "Дніпронафтопродукт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 11.06.2003 N 14.6/19-р "Про відкриття справи за ознаками порушення антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції", а також просило зобов'язати відповідача закрити розгляд справи N 26.2.1/18, відкритої зазначеним розпорядженням.
Рішенням названого суду від 11.07.2005 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у задоволенні позову відмовлено. Прийняте судове рішення мотивовано наявністю у відповідача права розпочати розгляд справи за ознаками порушень антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, судді Голяшкін О.В., Білецька Л.М.) рішення суду першої інстанції зі справи скасовано та позов задоволено частково: визнано недійсним розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 11.06.2003 N 14.6/19-р в частині відкриття справи N 26.2.1/18 за ознаками порушення антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції стосовно ВАТ "Дніпронафтопродукт"; зобов'язано Відділення АМК закрити розгляд справи N 26.2.1/18 щодо ВАТ "Дніпронафтопродукт". Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано безпідставністю відкриття відповідачем справи N 26.2.1/18 стосовно позивача внаслідок відсутності в діях ВАТ "Дніпронафтопродукт" ознак порушень антимонопольного законодавства.
Відділення АМК у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 11.07.2005.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України).
Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 ( v3-2-700-05 ).
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 11.06.2003 N 14.6/19-р "Про відкриття справи за ознаками порушення антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції" вирішено розпочати розгляд справи N 26.2.1/18 за ознаками порушення антимонопольного законодавства, передбаченого абзацом третім частини першої статті 19 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), в діях товариства з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл", ВАТ "Дніпронафтопродукт", закритого акціонерного товариства "АВІАС Плюс", товариства з обмеженою відповідальністю "Глоріус", товариства з іноземними інвестиціями "СП Юкон", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпаливо", товариства з обмеженою відповідальністю "Криничанська дорожна пересувна механізована колона" у вигляді одержання в оренду цілісних майнових комплексів без попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України та за ознаками порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл" і закритим акціонерним товариством "АВІАС Плюс" законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 12 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) шляхом одержання в оренду цілісних майнових комплексів без попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України.
Предметом даного позову є визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 11.06.2003 N 14.6/19-р у повному обсязі.
Між тим товариство з обмеженою відповідальністю "Сентоза Ойл", закрите акціонерне товариство "АВІАС Плюс", товариство з обмеженою відповідальністю "Глоріус", товариство з іноземними інвестиціями "СП Юкон", товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпаливо", товариство з обмеженою відповідальністю "Криничанська дорожна пересувна механізована колона", прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 11.06.2003 N 14.6/19-р, не були залучені до участі в справі.
Водночас згідно з пунктом 3 частини другої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
До того ж відповідно до статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 ( v5_35800-00 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено: "Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову."
Проте ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами питання щодо порушення у зв'язку з прийняттям оспорюваного розпорядження прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача не досліджувалося і відповідні фактичні обставини не встановлювалися.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, якому належить залучити до участі у справі усі підприємства, прав і обов'язків яких стосується питання про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 11.06.2003 N 14.6/19-р, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005 зі справи N 30/223 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов