ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17.05.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Харченка В.В., суддів Берднік І.С., Васильченко Н.В., Карася О.В., Костенка М.І., при секретарі Білій-Грошко О.В., за участю представника: Фонду державного майна України - гр. Ч., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2004 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 у справі за позовом прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Мисовської сільської ради, бюро технічної інвентаризації м. Керчі про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Мисовської сільської ради N 15 від 22.02.2000 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди пансіонату "Вертоліт" за ЗАТ МВЗ ім. Міля" та свідоцтва про право власності від 19.05.2000, ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2003 року прокурор Ленінського району АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовною заявою до виконавчого комітету Мисовської сільської ради, бюро технічної інвентаризації м. Керчі про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Мисовської сільської ради N 15 від 22.02.2000 року і виданого на його основі свідоцтва про право власності на пансіонат "Вертоліт" від 19.05.2000 року.
Свої вимоги мотивував тим, що право власності ТОВ "Московський вертолітний завод ім. М.Л.Міля" на дитячу оздоровчу базу (піонерський табір) "Вертоліт" у відповідності з міжурядовою Угодою не визнано.
Рішенням господарського суду АР Крим від 15.01.2004 у позові відмовлено з підстав пропуску позовної давності відповідно до п. 3 ст. 267 ГК України ( 436-15 ) і сторони не заявляли про поновлення строку позовної давності. Крім того, пансіонат "Вертоліт", який не є юридичною особою і в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України не значиться, виключений із учасників судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 рішення господарського суду АР Крим залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів, прокуратура АР Крим в касаційній скарзі просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.
Зокрема, в касаційній скарзі зазначено, що рішення господарських судів суперечать ст. 268 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.
Згідно зі ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1963 року) загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Як вбачається із матеріалів справи, про спірне рішення виконавчого комітету Мисовської сільської ради позивачу стало відомо лише у 2003 році в ході перевірок за зверненнями генеральних директорів ЗАТ "Конверстехніка" гр. С. і гр. Т., жителів м. Щолкіно.
Відповідно до п. 6 Заключних і перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) правила цього Кодексу щодо позовної давності застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
Крім того, в матеріалах справи відсутні дані бюро технічної інвентаризації м. Керчі про право власності ТОВ "Московський вертолітний завод ім. М.Л.Міля" на дитячу оздоровчу базу (піонерський табір) "Вертоліт".
Враховуючи, що при прийнятті судових рішень порушення норм матеріального і процесуального права допущені як судом першої, так і апеляційної інстанцій і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів Вищого адміністративного суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2004 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2004 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.