ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2004 Справа N 2-25/4128-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ в м. Ялта
на постанову від 07.07.2004 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі N 2-25/4128-04 господарського суду АР Крим
за позовом Територіального виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф
до ДПІ в м. Ялта
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.04.2004 господарського суду АР Крим (суддя Маргаритов М.І.) відмовив у задоволенні позову Територіально-виробничого управління житлово-комунального господарства смт. Гурзуф про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Ялта N 1205/26-2/2 від 26.03.2002 "Про застосування і стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового і іншого законодавства".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач фактично користувався земельною ділянкою, тому дії відповідача є правомірними.
Постановою від 07.07.2004 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Гонтаря В.І. - головуючого, Фенько Т.П., Волкова К.В.) рішення суду першої інстанції скасовано і позов задоволено.
Апеляційна інстанція виходила з того, що відомостей про користування позивачем спірною земельною ділянкою у земельному кадастрі відсутні, землевпорядна документація не виготовлена, не затверджена і позивач з цих обставин не міг фактично користуватися земельною ділянкою.
ДПІ у м. Ялта звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на встановлені постановою від 29.10.2002 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-6/6287-2002 обставини щодо наявності використання позивачем спірної земельної ділянки та необґрунтоване відхилення доводів відповідача.
Ухвалою від 18.10.2004 Вищий господарський суд України за касаційною скаргою порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Позивач не довів відсутність обставин використання земельної ділянки шляхом здачі її у суборенду третім особам та отримання за це плату.
Суд першої інстанції встановив на підставі постанови від 29.10.2002 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі N 2-6/6287-2002 між тими ж сторонами, що спірна земельна ділянка по цих справах фактично використовувалася позивачем і ці обставини позивач не спростував, а апеляційна інстанція не обґрунтувала відхилення цього доводу.
Оскільки використання землі є платним і фактичне використання земельної ділянки позивачем не спростовано, висновки апеляційної інстанції щодо звільнення позивача від сплати податку за відсутності у земельному кадастрі відомостей про користування нею позивачем, відсутності землевпорядної документації є необґрунтованими і невідповідними принципам плати за землю встановленим законодавством.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Судові витрати слід віднести на позивача.
Керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2004 у справі N 2-25/4128-2004 скасувати.
3. Рішення господарського суду АР Крим від 06.04.2004 у справі N 2-25/4128-2004 залишити без змін.