ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 32/518
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача Криськевич С.С. дов. від 22.09.2004 року
відповідача Галій Ю.М. дов. від 18.04.2005 року Згоннік А.Л. дов.від 17.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
у справі N 32/518
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 22.12.2004 року
за позовом Дочірнього підприємства "Фінанси, аудит та консалтинг"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним рішення.
Дочірнє підприємство "Фінанси, аудит та консалтинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.07.2004 року N 220/2 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2004 року (суддя Хрипун О.О.) позов задоволено, визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 05.07.2004 року N 220/2, судові витрати покладено на відповідача. Рішення вмотивоване тим, що податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2003 року N 2442301/0 та N 2452301/0 є неузгодженими, податковий борг у зв'язку з їх несплатою не виник, а тому підстав для прийняття спірного рішення у відповідача не було.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 22.12.2004 року (судді Новіков М.М., Мартюк А.І., Мачульський Г.М.) рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2004 року залишив без змін з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункт 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду міста Києва та постанові Київського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Зазначеними судами було встановлено, що на підставі акта документальної перевірки N 45/3-23-1/31812988 від 11.12.2003 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2003 року N 2452301/0 та N 2442301/0, якими Дочірньому підприємству "Фінанси, аудит та консалтинг" було донараховано 2996500 грн. податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 1498250 грн., донараховано 4494800 грн. податку на прибуток та застосовано штрафні санкції з цього податку у сумі 4494800 грн. відповідно до приписів підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Крім того суди встановили, що вказані податкові повідомлення-рішення 29.03.2004 року були оскаржені позивачем до господарського суду міста Києва. На момент прийняття відповідачем рішення від 05.07.2004 року N 220/2 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, в провадженні господарського суду міста Києва знаходилась справа N 25/114 про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.12.2003 року N 28452301/0 та N 2442301/0, за якими позивачу були визначені вказані податкові зобов'язання.
Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. (пункт 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
За визначенням пункту 1.3 статті 1 цього ж Закону ( 2181-14 ), податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), податкове зобов'язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції встановленої законом, такий платник податку має право звернутись до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення з додержанням термінів встановлених зазначеною статтею або з урахування строків давності оскаржити рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання до суду.
Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону ( 2181-14 ) про який йдеться, при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій відносно того, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 12.12.2003 року N 2442301/0 та N 2452301/0 до розгляду справи господарського суду міста Києва N 25/114 по суті та прийняття відповідного рішення є неузгодженими, податковий борг у зв'язку з їх несплатою у позивача не виник, у зв'язку з чим у податкової інспекції не було законних підстав для прийняття рішення від 05.07.2004 року N 220/2 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2004 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 року прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в ухвалених у справі судових рішеннях, інших доводів не наведено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 року у справі N 32/518 залишити без змін, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - без задоволення.