Ст. 1. Закону N 265/95 ( 265/95-ВР ) передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування т

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону N 265/95 ( 265/95-ВР ) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

Тобто вказаним законом ( 265/95-ВР ) передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій уповноваженими банками лише щодо операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Перелік банківських операцій, які мають право здійснювати банки, передбачено ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ). Зокрема, ч. 4 передбачені види банківських операцій, які банки мають право здійснювати за умови отримання письмового дозволу Національного банку України. До них згідно з п. 2 цієї частини належать операції зі здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли правильного висновку щодо відсутності у позивача обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій при продажу лотерейних квитків, оскільки такі операції є банківськими.

Доводи відповідача щодо відсутності в період з 01.01.2001 до 31.12.2001 у позивача дозволу на здійснення такої діяльності правомірно не взяті судами до уваги, оскільки ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) визначає залежність від наявності у банку відповідного дозволу наявність у нього права на здіснення певних операцій, а не віднесення цього виду операцій до банківських операцій.

Тобто доводи відповідача не спростовують віднесення вказаних операцій до банківських, а штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням були застосовані за незастосування реєстратора розрахункових операцій, а не за відсутність відповідного дозволу у позивача.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2004 у справі N 25/294 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.