ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2005 Справа N 8/234-н
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Чернова Є.В., суддів Цвігун В.Л., Савенко Г.В., розглянув касаційні скарги Хмельницької міської ради та інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького на постанову від 26.10.2004 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 8/234-н господарського суду Хмельницької області за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької дирекції до 1. Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, 2. Хмельницької міської ради, 3-тя особа на стороні відповідача - інспекція по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького про визнання недійсним рішення. У справі взяли участь представники сторін: позивача: Кугай В.А., ВВК N 845671 від 13.08.2003, відповідача: Зозуля В.П., довір. у справі, 3-тя особа: Шпичка А.О., довір. N 01-17-03 від 02.01.2005, Тацій М. М., посв. N 310.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.03.2004 р. у справі N 8/234-н позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької дирекції, заявлений до Хмельницької міської Ради, задоволено та визнано недійсним рішення Хмельницької міської ради N 15 від 16.03.99 р. (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Хмельницької міської ради від 20.12.2001 р. N 9) "Про розміри відшкодувань підприємствами, установами та організаціями за забруднення довкілля та інші екологічні збитки".
У позові, заявленому до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 рішення суду першої інстанції залишено без змін (колегія суддів: Гулова А.Г. - головуюча, Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.).
Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуване рішення Хмельницької міської ради не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з перевищенням повноважень. Відповідальність осіб за порушення Правил благоустрою міста та розмір штрафів встановлено ст. 152 КпАП України ( 80731-10 ).
До касаційної інстанції надійшло дві касаційні скарги: від Хмельницької міської ради та інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького, в яких скаржники просять прийняті у справі судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зміст касаційних скарг зводиться до того, що попередніми судовими інстанціями неправильно застосовані норми ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), яка надає повноваження виконавчим органам у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, де в пункті 1 чітко зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки. Судами невірно застосовано п. 22 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та не взято до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
16.03.99 р. Хмельницька міська рада прийняла рішення за N 14 "Про затвердження Правил благоустрою, забезпечення чистоти і порядку, додержання тиші в громадських місцях на території міста Хмельницького" (далі Правила) (а.с. 137-145).
Пунктом 1.1 зазначених Правил встановлено, що вони є обов'язковими і запроваджуються з метою упорядкування, благоустрою та підтримання чистоти і порядку в місті, підвищення відповідальності керівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності та громадян за прибирання, благоустрій територій та довкілля міста.
Пунктом 1.2 Правил зазначено, що за порушення Правил посадові особи установ, організацій, підприємств усіх форм власності, а також громадяни несуть і адміністративну відповідальність, що не суперечить статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), якою встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержання правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах.
Постійний контроль за дотриманням Правил покладено на інспекцію по контролю за благоустроєм та санітарним станом міста Хмельницького, Положення про яку затверджено рішенням Хмельницької міської ради N 8 від 20.12.2001 р. (а.с. 81-83).
Відповідно до підпункту 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 р. N 280/97-ВР ( 280/97-ВР ) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення на пленарних засіданнях питань встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до підпункту 1 "а" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено підготовку і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки.
Згідно ст. 19 (підпункт "г" частини 1) Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII ( 1264-12 ) "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції виконавчих органів місцевих рад віднесено визначення в установленому порядку нормативів збору і розмірів зборів за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів, які відповідно до ст. 44 Закону встановлюються на основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що міські ради можуть визначати розміри відшкодувань за забруднення навколишнього природного середовища й затверджувати винятково Правила благоустрою, але не відповідальність за їх порушення. Відповідальність осіб за порушення Правил благоустрою встановлено ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ).
Рішенням сьомої сесії Хмельницької міської ради N 15 від 16.03.99 р. встановлено розміри відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, які застосовуються інспекцією по контролю за благоустроєм та санітарним станом міста.
Приймаючи вищезазначене рішення, Хмельницька міська рада фактично встановила відповідальність за порушення правил благоустрою міста та розмір штрафів, які накладаються на юридичних і фізичних осіб, що протирічить нормам вищенаведених законів. Тому попередні судові інстанції обґрунтовано зазначили, що Хмельницька міська рада при прийнятті рішення вийшла за межі повноважень, наданих законодавством.
Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанції порушено вимоги ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ), колегією суддів приймаються до уваги з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 71 ЦК України ( 1540-06 ) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. В статті 76 ЦК УРСР зазначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Статтею 75 ЦК України ( 1540-06 ) передбачено, що позовна давність застосовується судом, господарським судом або третейським судом незалежно від заяви сторін. У той же час судами не застосована позовна давність та не враховані положення ст. 80 ЦК України щодо наслідків закінчення строку позовної давності.
Наведені вище обставини свідчать, що при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не було достатньо враховано вимоги законодавства та не з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ). У зв'язку з цим рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду України по справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час повторного розгляду справи необхідно дослідити всі обставини справи, що мають суттєве значення для правильного застосування до них вимог діючих норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 11-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Хмельницької міської ради та інспекції по контролю за благоустроєм та санітарним станом м. Хмельницького задовольнити частково.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.03.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 у справі N 8/234-н скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.