СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.04.2002
(Витяг)
Акціонерне товариство "Укртатнафта" (далі - АТ) звернулося до арбітражного суду Харківської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) про визнання недійсним рішення щодо застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що АТ не є власником вироблених нафтопродуктів і не здійснювало їх продаж, а отже, не мало правових підстав для нарахування акцизного збору споживачам та бути платником акцизного збору. У зв'язку з цим позивач вважає, що ОДПІ безпідставно прийняла рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.
Відповідач позов не визнав з тих мотивів, що платником акцизного збору є виробник підакцизного товару, а не його власник.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 1 грудня 2000 р. позов було задоволено. Судове рішення мотивоване тим, що АТ лише надавало послуги з приймання нафти на переробку та відвантажувало нафтопродукти на замовлення їх власників з отриманням коштів за такі послуги.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. ( n0054800-01 ) зазначене рішення залишене без зміни.
Верховний Суд України за касаційною скаргою ОДПІ порушив провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. ( n0054800-01 ). Обгрунтовуючи скаргу, відповідач послався на різне застосування Вищим арбітражним судом України положень одного й того ж закону.
Верховний Суд України касаційну скаргу задовольнив з таких підстав.
Згідно із п. "а" ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 18-92 "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (зі змінами від 18 листопада 1999 р. N 1243-XIV ( 1243-14 ) об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою. Таким чином, законодавством передбачено, що виробник підакцизного товару є платником акцизного збору незалежно від того, на яких умовах він цей товар виробляє і виробляє його з власної чи давальницької сировини, а також на яких умовах його реалізує. Крім того, відповідно до п. "а" ст. 2 зазначеного Декрету платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.
Вищий арбітражний суд України, встановивши, що АТ виготовило нафтопродукти, які є підакцизним товаром, з давальницької нафти, на зазначені вимоги закону увагу не звернув та дійшов неправильного висновку про те, що оскільки АТ не є власником вироблених нафтопродуктів і не здійснювало їх продаж, то не мало правових підстав для нарахування акцизного збору споживачам та бути платником цього збору.
Виходячи з викладеного Верховний Суд України касаційну скаргу ОДПІ Полтавської області задовольнив, постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. ( n0054800-01 ) та рішення цього ж суду від 1 грудня 2000 р. скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
"Рішення Верховного Суду України", 2003 р.