Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Статтею 13 названого Закону ( 2210-14 ) визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) визнається порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке, зокрема, тягне за собою накладання штрафу в розмірах, передбачених статтею 52 названого Закону.
З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, що входять до предмету доказування в ній, та зазначених приписів законодавства названі судові інстанції дійшли правильного висновку про відповідність оспорюваного рішення вимогам закону та визначеній законом компетенції органу, який його прийняв, і відтак про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України з огляду на таке.
В обґрунтування цих доводів скаржник посилається на статтю 29 ГК України ( 436-15 ), якою, на його думку, визначено вичерпний перелік дій, що визнаються зловживанням монопольним становищем, та вважає, що його дії, зазначені в оспорюваному рішенні, під цей перелік не підпадають. Однак скаржником не враховано припис частини першої статті 41 ГК України, за яким законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. Саме таким "іншим законодавчим актом" у даному разі є Закон "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), за нормами якого кваліфіковано дії ВАТ "ЕК "Херсонобленерго".
Порушень чи неправильного застосування попередніми судовими інстанціями вимог інших нормативно-правових актів, на які посилається скаржник, Вищим господарським судом України також не встановлено.
Доводи скаржника, пов'язані з оцінкою доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та правильності встановлення ними фактичних обставин справи не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги з огляду на приписи частини другої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), за якими касаційна інстанція не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені у касаційній скарзі "узагальнені результати по споживачам, по яким проводилася перевірка ХОТВ АМК України, не спростовують висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі.
Передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Херсонської області від 12.04.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.06.2005 зі справи N 8/75-О-05 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов