ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 314/16-2003
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги
- Державної податкової адміністрації в Київській області
- Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову від 01.03.2004 року Київського апеляційного господарського суду
у справі N 314/16-2003 господарського суду Київської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кашперівський цукровий завод"
до
- Державної податкової адміністрації в Київський області
- Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень N 0000852331/3 від 11.07.2003 року, N 0000842331/3 від 11.07.2003 року та рішення N 1678/10/25-75/18 від 27.02.2003 року ДПА в Київській області про залишення скарги без розгляду.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 8 червня 2004 року оголошено перерву до 15.06.2004 р., про що сторони повідомлені.
Відкрите акціонерне товариство "Кашперівський цукровий завод" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції N 0000852331/2 від 05.03.2003 року, N 0000842331/2 від 05.03.2003 року.
Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень є акт від 19.11.2002 року N 300 про результати перевірки дотримання ВАТ "Кашперівський цукровий завод" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 року по 30.09.2002 року.
На підставі вказаного акта раніше були прийняті податкові повідомлення-рішення N 0000852331/0 від 19.11.2002 р. та N 0000842331/0 від 19.11.2002 р., які були оскарженні до Тетіївської ОДПІ та залишені останньою без змін згідно рішення N 193 від 28.01.2003 р.
Позивач подав повторну скаргу від 6.02.2003 р. N 2 до контролюючого органу - ДПА в Київській області. Ця скарга, рішенням N 1678/10/25-75/18 від 27.02.2003 року ДПА в Київській області, залишена без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем десятиденного строку для подання скарги.
Скаргу N 3 від 7.03.2003 р. позивач направив до ДПА України, рішенням якої N 7345/7/25-1115 від 8.05.2003 р. податкове повідомлення-рішення N 0000842331/0 від 19.11.2002 р. скасоване в частині донарахування 19321 грн. податку на додану вартість та застосованих штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення N 0000852331/0 від 19.11.2002 р. залишено без змін.
При цьому Тетіївська ОДПІ станом на 8.05.2003 р. вже направила на адресу позивача податкові повідомлення-рішення N 0000852331/2 від 05.03.2003 року, N 0000842331/2 від 05.03.2003 року, які позивач оспорював згідно позовної заяви.
Доповненням до позовної заяви N 888/89 від 06.10.2003 р. позивач змінив свої позовні вимоги і просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції N 0000852331/3 від 11.07.2003 року, N 0000842331/3 від 11.07.2003 року, які прийняті відповідачем за результатами розгляду його скарг ДПА України, з тих підстав, що ДПА в Київській області, яка розглядала скаргу N 2 неправильно визначена дату подачі скарги, а тому безпідставно залишила її без розгляду (а.с. 99-101).
09.10.2003 р. позивач доповнив свої вимоги і просить визнати недійсним рішення N 1678/10/25-75/18 від 27.02.2003 року ДПА в Київській області про залишення без розгляду скарги N 2 від 06.02.2003 р., а скаргу N 2 повністю задоволеною (а.с. 117-118).
Рішенням господарського суду Київської області від 14.11.2003 року позовні вимоги ВАТ "Кашперівський цукровий завод" задоволені частково. Визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації в Київський області про залишення скарги без розгляду. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції N 0000842331/3 від 11.07.2003 року з податку на додану вартість в сумі 111351 грн. та штрафним санкціям в сумі 2878 грн. та N 0000852331/3 від 11.07.2003 року з земельного податку в сумі 195071 грн. та штрафним санкціям в сумі 48768 грн. В частині позовних вимог про визнання повністю задоволеною скарги N 2 від 06.02.2003 року провадження у справі припинено.
Рішення суду мотивовано тим, що рішення ДПА в Київській області N 1678/10/25-75/18 від 27.02.2003 року про залишення без розгляду скарги позивача не відповідає вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), в зв'язку з чим, на підставі абзацу 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 названого Закону України, скарга платника податку вважається повністю задоволеною.
Не погоджуючись з цим рішенням Державна податкова адміністрація в Київській області звернулась з апеляційною скаргою. Київський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Київської області від 14.11.2003 року та постановою від 01.03.2004 року залишив його без змін з тих же підстав.
З касаційними скаргами до Вищого господарського суду звернулись Державна податкова адміністрація в Київський області та Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекція, в яких просять рішення від 14.11.2003 року та постанову від 01.03.2004 року скасувати на підставі підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 названого Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Свої доводи відповідачі обгрунтували тим, що залишення скарги без розгляду є вмотивованим рішенням. При цьому позивачі настоюють на тому, що направлення скарги в порядку апеляційного оскарження рішень податкових органів шляхом здачі такої скарги на пошту до 24 години останнього дня строку діючим податковим законодавством не передбачено.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує і просить рішення та постанову залишити без змін з мотивів якими вони обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної інстанцій, а саме:
Як вбачається з матеріалів справи оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення N 0000852331/3 від 11.07.2003 року, N 0000842331/3 від 11.07.2003 року визнані недійсними в зв'язку з тим, що скарга, подана позивачем в порядку адміністративного оскарження, розглянута відповідачем в порушення вимог підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Згідно підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 вищеназваного Закону ( 2181-14 ) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону ( 2181-14 ) процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
Отже, господарським судам першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи по суті насамперед необхідно було перевірити та надати належну оцінку тому факту, що позивач після отримання рішення про залишення скарги N 2 від 6.02.2004 р. без розгляду звернувся із скаргою в порядку апеляційного оскарження до ДПА України.
Крім того, судами не взяті до уваги та не найшли відображення у рішенні та постанові ті обставини, що позивач змінивши позовні вимоги просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення N N 0000852331/3 від 11.07.2003 року, N 0000842331/3 від 11.07.2003 року, складені за результатами розгляду третьої скарги позивача до ДПА України.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду Київської області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Київської області від 14.11.2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2004 року у справі N 314/16-2003 господарського суду Київської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Київській області та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.