ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 33/306
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Першиков Є.В.
судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"
на рішення від 17.11.2004 р. господарського суду м. Києва
у справі N 33/306 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача - Косирев О.М., за довіреністю
відповідача - Курдалевська О.В., за довіреністю
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва N 000069/2301/0 від 15.04.2004 р.
Рішенням від 17.11.2004 р. господарського суду м. Києва по справі N 33/306 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта".
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням від 17.11.2004 р. господарського суду м. Києва по справі N 33/306, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта".
В судовому засіданні 24.03.2005 р. оголошувалася перерва до 31.03.2005 р.
Справа розглядалася по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва N 000069/2301/0 від 15.04.2004 р. позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 303,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 151,00 грн., всього в розмірі 63454,00 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення N 000069/2301/0 від 15.04.2004 р. прийняте на підставі Акту N 055/23-0111/31055725 від 14.04.2004 р. "Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" за період з 01.08.2000 р. по 01.01.2004 р.".
Згідно акту N 055/23-0111/31055725 від 14.04.2004 р. за звітними даними позивачем звільнено від оподаткування податком на додану вартість обсяг сільськогосподарської продукції власного виробництва, виданої фізичним особам - власникам земельних паїв.
Звільнений від оподаткування податком на додану вартість оборот в сумі 256 700,00 грн. враховано позивачем в декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2001 р. на підставі п. 11.16 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Податкова інспекція, не заперечуючи правомірність застосування вказаної пільги, встановила, що позивачем, при цьому, не проводився розподіл податкового кредиту з податку на додану вартість за 2001 р. з витрат на виробництво сільськогосподарської продукції власного виробництва, виданої фізичним особам - власникам земельних паїв, переданих позивачу.
Розподіл податкового кредиту у разі здійснення операцій, що звільнені від оподаткування визначено пп. 7.4.2. та пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Внаслідок цього позивачу донараховано 42 303,00 грн. чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.
Згідно пункту 11.16. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) операції з видачі сільськогосподарської продукції фізичним особам - власникам земельних паїв, звільняються від оподаткування в порядку, передбаченому пунктом 5.1 статті 5 цього Закону.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки податкового органу про необхідність розподілу податкового кредиту відповідно до пп. 7.4.2. та пп.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у разі здійснення операцій з видачі сільськогосподарської продукції фізичним особам - власникам земельних паїв, що звільнені від оподаткування.
Підпунктом 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (із змінами та доповненнями) передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, що становить 21 151,00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта" залишити без задоволення.
Рішення від 17.11.2004 р. господарського суду м. Києва у справі N 33/306 залишити без змін.